Глава 3

Ми йшли цілий день, поки ближче до ночі не дійшли до мети! 

Я побачив перед собою величезну будівлю, яка була складом. 

Навколо цієї будівлі сиділо близько двох тисяч собак! 

Повсюди вони ледачо лежали, гралися і щось їли! 

— Ого! Ну і що будемо робити! 

— Треба десь дістати м'ясо! — сказала Карла. 

— Ти думаєш, що це спрацює!? — здивовано спитав Том. 

— У дитинстві ми з подругами любили лазити по різних закинутих місцях! Часто нам траплялися злі голодні собаки, особливо холодною зимою! Ми їх страшенно боялися, поки не придумали одну річ. Щоб потрапити всередину або вийти з цих закинутих місць, ми кидали їм м'ясо, і поки вони жадібно пожирали його, нас і слід простигав! 

Ми з Томом були дуже здивовані. Але робити було нічого, і ми почали думати, де дістати м'ясо. 

— Треба повертатися в місто! — відповів я. 

— Ти зараз розумієш, що говориш!? — сердито спитав Том. 

Ми йшли сюди дуже довго, ми Леона втратили!!! Він хотів накинутися на мене, але Карла його зупинила, сказавши, що так буде краще, принаймні ми знаємо, де знаходиться цей склад! 

— І що ви пропонуєте? — бісився Том. 

— Люди! Люди! Нам допоможуть люди! — з захопленням вигукнула Карла. 

— Що? Як вони нам допоможуть? 

— Є одна ідея, — сказала Карла. — Треба повернутися і зібрати людей з нашого містечка, і всі разом підемо сюди! 

— Ідея супер, але як людям це пояснити? Вони можуть не погодитися! — невпевнено відповів я. 

Ми сиділи на траві і думали, що робити, і не помітили, як раптом собаки знову почали вити!! 

— Ні, знову! — злякався Том. 

Ми вирішили побігти і сховатися, щоб вони нас не помітили! Як раптом я побачив у кущах захований автомобіль. 

— Ребята, машина! — крикнув я, ми підбігли до машини. 

— Дивіться, повний бак! — крикнув Том. 

Ми були просто в захваті, здавалося, удача була на нашому боці! З'явилася впевненість, що й людей ми зможемо переконати! 

Ми завели автомобіль і поїхали, потім побачили, що біля складу залишилося всього п’ять собак!! 

— Ребята, їх немає, вони розійшлися! 

Я зупинив машину, заглушив двигун! 

Ми просиділи до ранку і спостерігали, після чого зрозуміли, що вночі склад охороняється всього п'ятьма собаками! А всі інші розходяться на пошуки нових жертв, розбиваючись на групи! 

Рано вранці ми виїхали в місто.

Приїхавши до міста, ми побігли робити листівки та розклеювати їх усюди! 
У листівці було написано: 
«Сьогодні в актовому залі школи відбудеться зібрання щодо собак! Чекаємо на вас о 19:00». 
Надії було мало, але ми були впевнені, що все вийде! 
У призначений час ми були на місці, ми сиділи й чекали, але о 19:00 ніхто не прийшов! Почекавши пів години, Том сказав: 
— Дурна ідея, на що ми розраховували! 
— Я не розумію, чому їм усе одно, що місто майже вмирає! 
Що скоро не буде ні світла, ні води! 
Раптом двері відчинилися, і зайшло кілька людей! 
— Привіт, мене звати Пітер, це мої сини Рон, Тод і наш друг Норман! 
— Добридень! 
Після них почали приходити ще люди! 
Нарешті майже все місто зібралося!!! 
Я почав промову: 
— Дякую всім, хто прийшов! 
Усі знають, яка склалася ситуація з собаками, але у нас є план порятунку всіх нас! 
Але нам знадобиться ваша допомога! 
— І який же план!? 
Запитав один із хлопців! 
— А план ось який! — відповіла Карла. 
Ми з моїми друзями їздили до цього сховища і знаємо, де воно знаходиться, будівлю охороняє багато собак. Уночі вони йдуть шукати жертв. Якщо кілька людей проберуться туди, 
то ми зможемо завантажити вакцину й таким чином врятувати нас і наше місто, та й не тільки наше місто! 
У залі хтось засміявся! 
— Ну ви чули, які сміливі і смішні! 
Не вийде! Ні, я відмовляюся йти на таке, це занадто небезпечно! 
І всі люди підтримали його! 
Після суперечки та невеликої сварки всі розійшлися! 
А у нас опустилися руки!