Глава 2

Наступного дня, зібравши речі, ми вирушили в дорогу! Всі вчотирьох, поки я за навігатором шукав дорогу, Карла, Том і Леон сперечалися, як пробратися до сховища! Поки ми їхали, я не побачив жодної машини, жодної людини, здавалося, що в нашому маленькому місті нікого не залишилося, всі магазини були закриті! По дорозі нам траплялися невеликі села, але й там не було людей, кілька будинків були забиті дошками!

Діло йшло до вечора, як раптом:

— Чорт, ні, тільки не це!

— Що таке, Біл? — занепокоєно запитав Том.

— Бензин закінчився!

— Ой, блін, тільки не це!

— Ти що, забув бак залити?!

— Я заливав зранку повний! — образливо відповів Леон.

Оскільки робити було нічого, ми вирішили переночувати в машині і зранку піти пішки знову!

Ми майже заснули, як раптом я знову почув виття!

— Господи, ні, тільки не це!

— Що? Ну і що нам тепер робити? — зі страхом запитала Карла.

— Ні в якому разі не виходити з машини! — відповів Том.

Я знову взяв пістолет і побачив, як на нас біжить зграя собак. Ні, це навіть не була зграя, це були тисячі собак! І всі вони бігли в наш бік!

— От блін! — вилаявся Леон.

Оскільки діватися було нікуди, ми затамували подих і спостерігали, як тисяча собак гарчали і кидалися на машину, намагаючись нас дістати! Вони дряпали, гризли, раптом одна найбільша собака розбіглася і сильно вдарила лобове скло, і воно тріснуло. Я був готовий відстрілюватися, але в якийсь момент лобове скло було повністю розбите, я почав відстрілюватися, але куди там! Інші собаки, схопивши смекалку, почали повторювати за тією собакою, і через хвилину всі вікна були тріснуті, а потім розбиті!

Собаки схопили Леона, я відстрілювався, Карла і Том намагалися витягнути Леона… Як раптом, не знаю яким дивом, машина завелася, і мені вдалося від'їхати на безпечну відстань, і тоді бак був повністю порожній, ніби якась невідома сила нас врятувала!

Подивившись на хлопців, я побачив їхні обличчя, вони були білі від страху і тяжко дихали!

— Леон? Як він?

— Чорт, чувак, вони його сильно погризли!

— Карла, там є аптечка, візьми! Том, розірви майку, треба зупинити кровотечу!

Поки ми вовтузилися з Леоном, він тихо згасав прямо на наших руках!

— Ні, ні, чорт забирай, ти будеш жити, мерзото, чуєш мене?!

Кричав я йому, поки мене Том з Карлою не зупинили! Я побачив, що йому вже нічим не допоможеш…

— Леон!?! Ні…

Я дивився на свого друга, і серце розривалося від болю і відчаю! Відійшовши від хлопців, я закричав, мій крик підхопив вітер і першими променями сонця поніс далеко-далеко...