Розділ 14

  Той вечір в сауні вдався просто чудовий. Діти з задоволенням гуляли на просторому подвір’ї, потім гралися в домі, з нянею. А дорослі дозволили собі розслабитися.

 Так мило... Приємне спілкування, хороше вино, закуски. В Марини та Івана дуже гарна сауна з просторими лежаками і величеньким холодним басейном. Напалили не надто гаряче, десь 90 градусів. Всі разом сиділи на дерев'яних полицях, замотавшись у простирадла і одягнувши спеціальні шапки на голову. А, коли витримувати спеку ставало несила, бігли, скидали простирадла і стрибали в той басейн з крижаною водою. У-у-ух! Круто! Просто вау! А потім знову в парну.

  В перервах між паренням сиділи за столиком і балакали, дегустували добре вино і закушували різними смаколиками. Що правда, Стас не пив вина, відмовлявся. Натомість Марина заварила йому якогось трав’яного чаю. Але загалом, трохи розслабився і жартував, щось розповідав. Вже не був такий мовчазний і задумливий, як раніше. Це неабияк стішило Яну. Таким він їй дуже подобається. Розмови текли самі собою. Легко і невимушено. Сиділи, мило обійнявшись. Яна відчула, що це саме те, чого їй хотілося в той вечір. Хоча… Не тільки цього…

  Іван, як навмисне, повитягав найкращі запаси зі свого погребу, щоб справити враження на нову родичку. Про кожне вино може розповідати довго-довго. Якось мова зайшла про один сорт винограду, Янин улюблений. Тоді господар дому сказав, що має і з нього вино. Запросив молодят в підвал, щоб показати.

   Стас з Яною подивилися, похвалили Івана. В нього дуже класний погріб. Добротно все зроблено, відповідна температура, щоб правильно зберігати вино. Гарні стелажі для пляшок. А ще є кілька бочок з молодим вином. Ну... Не зовсім молодим, цьогорічним.

   Потім в Івана задзвонив телефон, він вийшов, залишивши молодят самих. Стас глянув на дружину якось по-особливому. Спокусливо, грайливо посміхнувся. Потім зачинив з середини двері на засув. Яна дивиться, посміхається.

̶  Що? Чому ти закрив двері? — здивовано запитала. Та чоловік замість відповіді підійшов до неї впритул. Посміхається так, що вона одразу збагнула, що він задумав. Почервоніла, хихикнула. Яна і раніше помічала, що він дивиться на неї з бажанням, коли сиділи в сауні. Та й сама, якщо чесно, облизувалася. Стас в самих плавках  ̶  просто магніт для очей.

̶  Стасе... Що ти робиш? — ласкаво запитала, коли чоловік погладив її по талії в тому простирадлі. Потім обійняв цілу, прошепотів прямо в губи:

̶  Хочу тебе зігріти. Тут холодно, — ковзає гарячими долонями по її руках, спинці. Яна зраділа, обійняла чоловіка за шию. Прошепотіла:

̶  То зігрій...

̶  Сонечко... Яка ж ти розкішна... Янусь... Ти найгарніша жінка на світі. Ти така спокуслива... Така жадана... Красунечко... — схилився і почав цілувати дівчину в шийку, над грудьми. Потім в губки. Яна відповіла так солодко, що враз між ними стало гаряче, як в сауні.

  Чоловік одним ривком підняв Яну, посадив на велику дерев’яну бочку. Загорнув догори ту тканину, щоб не заважала ширше розвести ноги. Вона задоволено хихикнула.

̶  Стасе...  

̶  Янусь... Я так хочу тебе... Не можу більше... Моя дівчинко... Будеш моя, так? — хрипко запитав, стягаючи з неї те простирадло. Вона тихо відповіла:

̶  Твоя... Хочу бути твоя.

  Почав заціловувати її шийку, груди, де не приховує ліфчик купальника. Дівчина ледь чутно застогнала, обвила його ногами, Стас вмить забув про все на світі. Накинувся, як шалений. Впився губами в жіночі уста, почали палко цілуватися, руки блукають по тілу Яни, вивчають, стискають кожен вигин.

  Вона теж гладить його м’язистий торс, руки, цілує, насолоджується, таке блаженство. Так добре. Ох... Як давно не почувалася настільки чудово. Як чекала цього моменту. Стягнула з чоловіка рушник, яким був обмотаний.

  Стас притиснув жінку до себе, зминає, обпікає гарячими губами то тут, то там. Стягнув бретельки мокрого купальника, потім і його самого донизу.

̶  Ох... Моя солодка... Я божеволію... Яка ти розкішна... — ледь вимовив, розглядаючи свій скарб, вивчаючи руками, потім губами. Хочеться напитися з цих чудових грудей, втамувати голод, від якого аж тремтить все тіло. Шалено приємно, що вона так палко відповідає на його пестощі. Тане в руках. Довів її і себе до краю. Яна ледве згадала, що варто хоча б подумати про контрацепцію. Хотіла щось запитати про це. Але не встигла. Несподівано чоловік завмер.

̶  Стасе... — прошепотіла. Та він міцно обійняв її, притулив до себе і стоїть, важко дихає. Не рухається. Потім болісно, тихо застогнав. Ніби хтось вдарив його в спину. Простояли так якусь хвилину. Яна в замішанні.

̶  Що таке? — тихо запитала. Він мовчить. Глибоко дихає.

̶  Стасе... Золотко, що з тобою? — відхилилася, дивиться, не може збагнути, що сталося. Чоловік винувато опустив очі.

̶  Пробач... Я... Не можу, — розгублено, болісно прошепотів.

̶  Що не можеш? Стасе... Я не розумію. Ти передумав? — розчаровано, спантеличено запитала. Ні... Це неможливо! Тіло палає, благає продовження, а він...

  Чоловік, мало не плачучи, скривися, погладив її по руках. Тихо проказав:

̶  Яночко, пробач. Але... Нічого не вийде. Я... Не зможу, — жінка не повірила вухам.