Розділ 5

    Коли настала вирішальна мить, прозвучало запитання до молодого, чи бере він за дружину Яну, всі близькі напружилися, як струни. До кінця боялися, чи не передумає Стас. Останнім часом він сам не свій. Та хлопець рішуче сказав «так». Наче й не було заміни нареченої, а він все життя мріяв одружитися з Яною. Жінка непомітно зітхнула з полегшенням. Схвильовано глянула на нього. Під шквал оплесків Станіслав лукаво посміхнувся їй і шепнув:

̶  Боялася? Не треба. Я ніколи не вагаюся робити те, що вирішив.

  Яна стиснула губи, чомусь захотілося плакати від надміру емоцій. Приємно, якщо це правда. Для неї то просто життєво необхідно. Добре знає себе, що не змогла б поважати слабохарактерного чоловіка, який не здатен тримати слово, нести відповідальність. Та ще рано зітхати з полегшенням. Життя покаже.

  Сама теж, не вагаючись, сказала «так». Дороги назад немає. Стас посміхнувся, всі рідні радісно зааплодували. Державний службовець урочисто оголосила Яну і Станіслава чоловіком і дружиною. Поставили підписи. Сказала, що тепер обоє будуть Гусарські.

̶  А зараз, можете привітати одне одного поцілунком! — з ентузіазмом проказала солідна жіночка. Молодята ще сильніше почервоніли, дивляться одне на одного. Тоді Стас ніжно обійняв дружину і коротко, але сильно поцілував червоні губки.

  Ох... Яна аж очі прикрила. Голова пішла обертом. Чому ж так приємно? І так мало… Серце загарцювало в грудях, наче її підняли десь на шалену висоту. Господи... Неймовірно! Це така реакція на Стаса, чи просто давно не цілувалася з жодним чоловіком?

  Гусарський дивиться, посміхнувся так багатозначно, обійняв за талію.

̶  Тільки не падай, будь ласка. Ти якась захмеліла, хоч ще навіть шампанського не пила, — тихо прошепотів на вушко.

̶  То від шоку. Не вірю, що втнула таке, — відповіла Яна.

̶  І молодець, що втнула. Мені подобаються рішучі дівчата, — хихикнув Стас.

̶  Ага... Я помітила, — підтиснула губки жінка.

 Він підняв брови, глибоко видихнув, скривився, розуміючи, кого вона має на увазі. Іра теж виявилася рішучою, хоч куди. Не кожна дівчина наважиться покинути жениха перед самим шлюбом, навіть коли б і дійсно заслужив.

  Вітання, численні фото, балачки, потім застілля. Все закрутилося, як карусель. Незчулася Яна, коли дійшло до першого танцю молодят. Мимоволі подумала, що він же, мабуть, готував це з Іркою, репетирував. А вона... Вже й забула, коли востаннє танцювала, окрім, як зумбу в фітнес-залі.

  Спортивна загартованість і уроки танців, які колись відвідувала, не дали Яні стати посміховиськом. Обрала стратегію довіри. Хай чоловік веде, а вона буде слухняно піддаватися. Стас, з задоволенням прийняв цю гру і владно закружляв кучеряву красуню по просторій залі. Місцями мелодія сповільнювалася, тоді пара переступала в такт, чуттєво обіймаючись. Виконували красиві повороти, рухи руками. А бувало так швидко кружляли, що розкішні локони, мов стрічки розвівалися за дівчиною. Яні залишалося лиш встигати за вправними рухами чоловіка. Коли романтичний танець у супроводі чудового оркестру закінчився, гості шалено аплодували, а новоспечений чоловік пригорнув Яну до себе і не хотів відпускати з рук.

  Якусь мить просто стояли, злегка похитуючись, посеред красивого, напівтемного залу, освітленого тисячами кольорових вогників. Тонули в хмарі важкого диму і нескромних думок. Дивилися одне одному в очі, слухаючи, як у скронях товчеться кров. Яна відчула, що ледве стоїть, але впасти не зможе, бо її тримають навіть міцніше, ніж необхідно. Так, що аж дихання бракує. Одна рука Стаса ковзнула під волоссям по її спинці в тонкій сукні, інша нахабно спустилася майже до сідниць. В очах чоловіка шалені іскри пристрасті. Явно подумки вже роздягає.

̶  Легше, Стасе, ми на людях, — грайливо хихикнула і забрала гарячу долоню чоловіка зі своєї попи. Він прицмокнув, засміявся.

̶  За тим димом не видно, що ми тут... — сказав правду. Нижню їх половину в ту мить приховувала хмарка густого диму, але... Все-таки...

̶  Яно... — прошепотів Стас, занурившись носом і рукою в її волосся, глибоко вдихнув. — Ти неймовірна дівчина. Знаєш? — ледве вимовив ці слова, голос кудись подівся. Став хрипкуватий.

̶  Знаю... Ти теж, — жінка не витримала і грайливо цьомкнула його в гладенько поголену щоку. Засміялися.

  Після цього танцю, а потім багатьох інших, не менш запальних, а також численних красномовних поглядів, ніжних дотиків, стриманих, але солодких поцілунків чоловіка Яна вже не мала сумніву, що сьогодні ніхто і ніщо не завадить їм зі Стасом віддатися тій пристрасті, що так раптово спалахнула між ними. 

  Хоча її хвилювало, чи готова вона, от так з головою кинутися в вир почуттів? Та й, що це за почуття? Адже вони ще так мало знайомі. Чи варто забути всі страхи і так швидко поринути в море бажання з хлопцем, якого майже не знає? Це явно не схоже на неї. Але, вже пізно вагатися, рішення прийняте, тепер вони сім’я. Хтозна, чи надовго, але… Хотілося б назавжди.

  Постановила, що буде вирішувати по обстановці. Сядуть, нормально поговорять з новоспеченим чоловіком, коли приїдуть додому, а там видно буде.

  От тільки… Довгої, сердечної розмови так і не вийшло.

  Весілля вдалося, на диво, гарне. По-справжньому веселе і запальне. Яна не очікувала, що може так бути, коли одружуються двоє мало знайомих людей. Думала, головне, щоб не сталося якоїсь халепи, щоб ніхто з гостей не підійшов і не сказав щось типу: «Ти, хто така тут? Де Іра? Чого ти влізла на її місце?»

  Але замість такого, зустріла серед гостей кількох своїх клієнток, які щиро за неї пораділи, хоч і були дуже здивовані, побачивши Яну в ролі нареченої. Мило побалакали. З деким з родичів Гусарських теж.

  Ввечері попросили одну дівчину, вона відвезла Даниїлка додому, до бабусі. А молодята ще довго були у ресторані. Що правда, Яна не помітила, куди під кінець свята подівся її чоловік. І повернувся тільки, коли вже потрібно було їхати додому. Домовлялися, що вона одразу почне жити у його домі. Тож, коли подарунки і квіти були запаковані в два автомобілі, молодята поїхали додому.