Відповідь баби Марії

Наступного дня Ганнуся знов пішла до своїх друзів розповісти цю історію і вони почали придумувати свої інтерпретації подій з цим будинком та озером біля нього.

- Думаю скоро він стане потрібний комусь і його викуплять та хтось буде там проживати тільки спочатку відремонтують

Сказав один з братів, Ганнуся завжди їх плутала. Та й хлопці полюбляли так шуткувати над всіма й одягалися однаково, щоб заплутати інших, але характери в цих двох були різні. Влад завжди був енергійним, а Тарас більш спокійним.  Інший відповів своєму брату.

- Ні, там точно буде якийсь котедж колись. Природа чудова та й озеро з криштальною водою тут також є. В таких чудових місцях завжди люблять відпочивати після гучних, великих міст.

А Лариса подумавши сказала.

- Якщо так розміркувати то в селі неподалік з такого самого красивого місця зробили відкритий смітник і тепер люди, що живуть там біля озера вимагають, щоб його прибрали, але ніхто не хоче цим дуже займатись. Мені б не хотілось і тут такого сценарію. Я була там у гостях у родичів і для екології та людей що там живуть це наносить велику шкоду. Якщо так і буде далі то природне озеро стане болотом.

Настала маленька тиша всі знали результат такого явища.

Тому Ганнуся запропонувала таку ідею.

- А може сюди і справді хтось приїде жити з синів господаря будинку ? Полагодить його або ж побудує новий і буде жити далі.

- Так дітвора ану встали з землі.

Зі спини сказала баба Марія. Дітвора встала та хотіла вже піти гратись деінде, як Влад запитав її думку про той покинутий будинок. Вона швидко відповіла не роздумуючи.

- Тю, подивіться на село. Та воло ледь дихає. Молодь все менше тут залишається все спішить куди де буде краще. А село вмирає. Та хата скоро впаде і буде лежати як і інші у селі. Дам я вам пораду не мрійте про те що й не збудиться, а робіть і робіть так що й досягти все можливо буде. У вас є те чого вже не має у старих тих що тут залишилися і це амбіції. Більшість живуть минулим чи сьогоденнім бо думати про майбутнє вже немає сенсу. Мало таких як ви тих хто робить це місце гамірним і жвавим як річка, а коли тут так що й вовком вий і ніхто й не знатиме, воно стає болотом таким тягучим що й вирватися складно.

Невдовзі діти знов гралися на вулиці аж до самої ночі. Поки бабуся знов не покликала її додому.

- Мама дзвонила.

Сказала Ганнуся бабусі коли під’їхала на своєму велосипеді. Вони зажурилися, і бабуся мовила.

- Літо скоро кінчається, а тобі в школу скоро.  

- Але мені й тут добре.

Бабуся обійняла внучку, а внучка її так і постояли трохи. Тоді вона сказала.

- Я обов’язково виросту й буду тут жити та допоможу цій місцині знов розквітнути.

Бабуся усміхнулася і погладила її по голівці.

- Добре, а тепер пішли до хати. Вже скоро стане зовсім темно.