поки звучить фортепіано
розділ 19
Слухаю мамин плейліст дорогою назад. Втомлена через кількість аналізів і дуже хочу спати. А ще хочу все розповісти сусідові.
— Доню… — починає мама. — Я знайшла школу, спеціалізовану на таких, як ти… на людях, котрі втратили зір.
— Я поки не хочу туди йти, — відрізаю.
— Просто ми ж не впевнені, що зір повернеться. Ти пам’ятаєш, що лікар сказав?
— Ти про те, що навіть операція не дає гарантії?.. — продовжую за неї.
— Я поки не хочу, — закінчую й відвертаюся в протилежний від її голосу бік, даючи зрозуміти, що більше не хочу це обговорювати.
Витягую ліву руку в пошуках кнопки збільшення гучності.
Решту дороги ми мовчки слухаємо гучну музику. Які саме пісні лунали — не запам’ятала й не звертала на них уваги, перебуваючи думками з сусіднім хлопцем.
#1102 в Сучасна проза
#631 в Молодіжна проза
#156 в Підліткова проза
Відредаговано: 04.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
