поки звучить фортепіано
розділ 13
Прошу телефон надіслати повідомлення Артему, в якому повідомляю про новину. Відчуття досить змішані, та я не хочу розпалювати надію в середині себе, бо знаю, що після невдачі зламаюсь остаточно. Також у повідомленні сказала, що повернусь пізно і щоб він не приходив завтра.
За останній час ми досить сильно зблизились, і я вже відвикла проводити час наодинці. Не знаю, як завтра буду без нього.
Чую сварку батьків. Я гадала, що вони вже перестали це робити, та, мабуть, помилялась.
Сідаю грати на роялі, аби відволіктись від усього, тому пропускаю повідомлення від Артема, в якому він запропонував зустрітись. Я прочитала його о пів на першу ночі та все одно відповіла: «Якщо ще не надто пізно, то давай». Відповідь отримала майже одразу, і це мене дуже здивувало. Він сказав, що вийшов.
Виходжу на подвір’я та тихенько впускаю сусіда. Сидимо на задньому подвір’ї та розмовляємо. Відчуваю, як холодний вітер залишає сліди на моєму тілі у вигляді дрібних мурашок. Не зважаю на це. Я не хочу втрачати цю чудову мить, де тільки я, Артем і холодна зимова ніч.
Розмовляємо про наших батьків. Я поділилась своїми переживаннями, що батьки можуть розлучитись, а він відповів, що думає так само про своїх. Ми розреготались уголос, після чого різко замовкли, побоюючись, що нас розкриють, а потім розсміялись із новою силою, не в змозі стримуватись.
#1112 в Сучасна проза
#629 в Молодіжна проза
#156 в Підліткова проза
Відредаговано: 04.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
