Поки я бачу тебе

Епілог

У квартирі Яри було тихо.

Сонце сідало за обрій, заливаючи кімнату золотавим світлом. На столі лежала книга. Та сама, яку вона взяла з лікарні. Стара, в потертій обкладинці.

Вона лежала закритою. Раптом — сторінки самі почали перегортатися наче від вітру.

Повільно. Одна за одною. Вони зупинилися на останній пустій сторінці.

І раптом, наче хтось невидимий узяв перо, на папері почали проявлятися букви. Золотаві, теплі, живі. Вони складалися в слова.

«З поверненням.»

Книга закрилася. Тихо. Ледь чутно.

У кімнаті запахло фіалками.

Подобається

#1536 в Фентезі
#359 в Міське фентезі
#139 в Темне фентезі

Відредаговано: 06.08.2026