Війна між нами

     - Ти готова йти пекти печиво? - з цікавістю запитав Джордж.   
     - Звісно. 
     - Тоді ходімо мерщій робити найдивовижніше печиво у всьому світі.  
     - Це схоже на якийсь виклик, ніж на звичайні слова, - дражнилася я. Якщо це все ж таки так, то я клянуся, що ти програєш мені. 
     - Я більше наказую тобі, ніж кидаю виклик. Це печиво готуєш ти, тому воно ніяк не може бути жахливим. 
     - Тоді нам краще поквапитися, якщо ми все ж таки хочемо зробити смачне печиво, - я підморгнула йому. 
Нам вдалося зробити близько двох сотень по-справжньому ідеального золотисто-коричневого печива, якщо не враховуючи першу партію, що взагалі згоріли, а багато чашок борошна взагалі були розсипані по всій кухні, п'ять розбитих яєць завдяки незграбності Джорджа та розтоплений смалець на плиті. Після такого хаосу ми нарешті перейшли до найкращої частини випікання: до прикрашання випічки. 
     - Поясни мені, як тобі вдалося замурзати своє обличчя борошном? - запитав Джордж, намазуючи печиво блакитною глазур'ю.  
     - Де?  
Чоловік ткнув пальцем в мою праву щоку. Я провела рукою по шкірі, поки не відчула на долоні борошно. 
     - Я випадково, - пробурмотівши, продовжувала видавлювати з кондитерського мішка глазур.  
     - Не люблю, коли довкола є другорядні речі, які заважають виконувати основні, - він з якоюсь відразою подивився на мене. 
     - Жартуєш? 
Замість відповіді чоловік помахав головою.  Я поклала печиво та кондитерський мішок, всунула палець в стакан з глазур'ю, а потім намалювала на його щоці смайлик, що посміхався.  
Моя посмішка вмить зникла з обличчя, коли Джордж повільно підійшов до чаші, його рука набрала велику кількість глазурі та полетіла прямо на моє волосся.  
     - Мені здалося, тобі подобається такий хаос, - він знущався з мене. 
     - Тобі достатньо просто вмитися під краном, а не повністю йти приймати душ, - обурилася я. - Такий хаос мені не по душі.  
Джордж підійшов до мішків з цукром та борошном, взявши звідти потроху ігредієнтів, він почав підходити до мене. 
     - Що ти збираєшся з цим робити? - занепокоєно запитала я, відступаючи. - Ти забрудниш усю кухню, а мені потім її драїти. 
Джордж нахабно посміхнувся та знизив плечима.  
     - По-перше, таке смачне тістечко, як ти варто ще прикрасити, - пробелькотів задоволено Джордж.  - А, подруге, я сам в змозі прибрати тут все. 
Перш ніж я встигла хоч якось відреагувати та почати діяти, він кинув дві жмені сипучих інгредієнтів мені в обличчя, і я відразу ж закашлялася, тільки-но пилові частинки борошна зайшли до дихальних шляхів. Я закрила очі та почала кашляти, намагаючись повернути правильний ритм свого дихання. Через хвилину, як я змогла заспокоїтися, я розплющила очі та зустрілася з райдужками шоколадного кольору, які виблискували бісовим захопленням.

      - Ти вважаєш, що це смішно? - запитала його я та злегка надавила на горло, щоб притупити больові відчуття. 
     - Облиш, Мелані, - з його обличчя спала посмішка. - Це дурні дитячі ігри. Я приберу, обіцяю. 
Я на мить завагалася, перш ніж переможено зітхнути.  
     - Ти справді ображаєшся? 
Я мовчки направилася до мішків, занурила руку всередину них, а потім різко побігла за ним. Частина борошна висипалася з рук на мій одяг чи на холодний кахель кухні. Я переможно посміхнулася, коли мені без жодних зусиль вдалося загнати в кут, і кинула дві жмені борошна на його густе волосся, спостерігаючи, як воно сиплеться з голови на широкі плечі, мов довгоочікуваний снігопад у морозний грудень. 
     - Ти граєшся з вогнем, моя мила, - процідив крізь зуби Джордж, струшуючи з себе залишки борошна. 
     - Стій там, де стоїш! - крикнула я швидше, ніж могла подумати про це. 
Джордж перевів свій погляд на стіл, де стояли металеві таці з печивом. 
     - Думаю доречно буде, якщо ми заховаємо його, - він махнув головою в ту сторону. - Не хочу, щоб наша тяжка робота була зруйнована через якісь дурнуваті витівки з їжею. 
Я боком направилася до шафи, взяла декілька кульочків та накрила печиво. 
     - Молодчина, - спокійно мовив Джордж.  - А тепер я оголошую війну, місіс Колінз. 
Чоловік схопив яйця та направився в мою сторону. У паніці, я схопила крем рожевого кольору, що стояв накритий харчовою плівкою. 
     - Ти ж не думаєш кидати це в мене? - запитав він мене, виглядаючи не сильно задоволеним вибором моєї зброї для захисту. 
     - Ой, ти про це? - я вихлюпнула весь крем йому на обличчя, частина з якого повільно падала на груди. Перед тим, як я відвернулася, хлопець швидко закидав мене яйцями. Жовтки огидним липким шлейфом тягнулися, мов карамель, з волосся на ключиці.  
     - Фу! - скрикнула я, махаючи руками та схопила пляшку молока й вилила на нього. 
Чоловік тяжко зітхнув та голосно засміявся. 
     - О, моя мила, Мелані, - його руки розкрилися у різні сторони.  - Йди я тебе обійму.  
Я замахала головою та зробила крок назад, його рука схопила мене та притиснула до своїх грудей, перш ніж я змогла відвернутися чи взагалі спробувати втекти. 
     - Відпусти мене, - пробурмотіла я. - Мені тяжко дихати.  
Його руки міцніше стиснули моє тіло, і я відкрила рот, щоб вдихнути ковток свіжого повітря.  
Я кашлянула, щоб довести свою правоту, але він навіть не звернув своєї уваги.  
Ми стояли, обіймаючись, ніхто з нас не зробив жодного руху, щоб схопити хоч якісь інгредієнти, аби кинути один в одного. Можливо через те, що ми вже були досить брудні, і нам би довелося прийняти щонайменше чотири рази душ, а продукти майже закінчилися. Замість битви ми подивилися один на одного, а потім ніяково посміхнулися та відсторонилися.  
     - Пропоную нічию, - заявив Джордж.  - Поки ми тут все не розгромили.  
     - Згода, - я протягую йому мізинець та захоплюю його, струшуючи.  
     - Схоже, мені доведеться прийняти душ вдруге за сьогодні, - пробелькотів чоловік. - Але спочатку потрібно позбутися доказів з місця злочину. 
     - Я допоможу все прибрати, якщо ти звісно хочеш? - запропонувала я. 
     - Ні, я влаштував цю катастрофу, тому сам маю прибрати, - Джордж помахав головою.  - Все добре, Мел. Я швидко приберу. Не хвилюйся про це. 
     - Що ж, тоді чи можу я витерти хоча б шафи чи можливо підмести брудний паркет?  
Чоловік тяжко зітхнув та ліниво посміхнувся. 
     - Ну хіба ти можеш мені відмовити? - я невинно закліпала очима. 
     - Добре, добре, якщо ти така непохитна у своїй пропозиції, то можеш протерти шафи, а я помию тут всю підлогу. Але потім ти маєш прийняти душ. 
     - О, Господи, - насмішкувато сказала я. - Виглядає так, немов ти брудно фліртуєш. 
     - Можливо й так, - Джордж пустотливо посміхнувся.