Біжи, якщо можеш

Сон поволі минав, чим більше до моєї ноги щось сильно притискалося. Я сонно розплющую свої очі та потираю їх руками не в змозі до кінця зрозуміти, що відбувається. Не роздумуючи, я повертаюся на інший бік та знову заплющую очі. І я б, напевно, заснули, якби не шумне сопіння біля моєї голови. Стривожено підхопившись з ліжка, озираюсь довкола себе. Очі знаходять Джорджа, який мирно спить на дивані, його нога впала, коли я підвелася. Хапаю свою голову руками, щоб прокрутити вчорашній вечір, але так і не можу згадати те, як ми змогли заснути в одному ліжку. На якому це моменті було? Фільм тоді вже закінчився чи ще йшов? 
Єдиним хорошим варіантом для мене було піти у дім до родини раніше, ніж Джордж прокинеться та зрозуміє, що провів цю ніч в одному ліжку з дівчиною, з якою не був особливо близьким. Я обережно встаю з дивану та чимдуж тихо беру свій телефон з тумбочки, і навшпиньки прямую до дверей. 
— О, Боже, - застогнав Джордж, і я завмерла, молячись усім богам, яких тільки знала, щоб він ні в якому разі не прокинувся. 
Я тікаю так, немов щойно викрала мільйон доларів у банку через дорогу. Відкриваю двері та виходжу, направляючись до своєї сім'ї. Хутко знімаю верхній одяг та вішаю на вішалку неподалік дверей. 
— Все в порядку? - запитує мене 
Розаліна, поливаючи квіти, що стояли на підвіконні. 
Я перевела свій погляд на дзеркало. Пасма волосся стирчали з мого високого хвоста, а деякі були заплутані вузлами. Під очима були темні кола від туші та червоними від недосипу. 
— Мелані? - запитав Джордж, який щойно зайшов всередину приміщення, і я швидко перейшла ближченько до плити. Його голос був низьким та таким солодким. 
— Як твої справи? - покірно запитала я. 
Мелані, напевно ж суперово, беручи до уваги те, що ти щойно втекла з кімнати, хоча у вас нічого не було. Дурепа. 
Я більше, ніж просто впевнена, що мої щоки почервоніли, тому швидко ляснула їх долонями, прикриваючи. Джордж вдав, що нічого не помітив, замість слів він просто кивнув. 
— Чому ти так швидко зникла? - запитав чоловік, і я відчула у його голосі ноти розчарування.  
Хоча навряд чи я могла зараз зрозуміти те, що він по-справжньому відчуває. Його брови моментально зсунулися на переніссі.  
Я мовчала та перебирала у голові хоч якість зрозумілі відповіді для нього. 
Він ще не зрозумів, що я дивачка? Я вважаю за краще засиджуватися допізна за переглядом моїх улюблених людей або пекти десерти чи читати книги, а не пліткувати чи ходити на незрозумілі зустрічі. 
— Я не хотіла тебе турбувати, - сказала я, мій голос трохи здригнувся, але я швидко це проковтнула. 
— Ти мені не заважала. 
Звісно минула ніч була чудовою і місцями навіть милою, але я вважаю, що тепер цьому потрібно було покласти край, пробити кульку, поки вона не роздулася та не лопнула сама. Звісно Джордж мені сподобався та був досить цікавою людиною, але страх близькості був набагато сильнішим.

****

доїла свій обід та встала, щоб віднести тарілку у раковину, пізніше помивши її. 
— Можна я присяду біля тебе? - запитав він.  
Навряд чи було гарною ідеєю відмовити йому, тому я мовчки кивнула, вказуючи на місце за столом навпроти мене. 
— Дякую, Мел, - навіть не піднявши погляду, чоловік без зайвих слів сів за столик. 
Я взяла пустий стакан та піднесла до крана з водою, щоб набрати її у ємність. 
— Мел, я хотів сказати, що це нормально, що ти вчора злякалася, і, якщо тебе щось тривожить, то ти цілком можеш розповісти мені. 
— Дякую тобі, Джордж.  
— Тільки не тікай від мене, прошу тебе, домовились? 
Його очі були наповнені надією. 
Я посміхнулася та похитала головою у знак згоди. 
— Домовились.  
Це було зовсім не так, як я уявляла собі свої різдвяні канікули. І найдивніше у цій ситуації було те, що з якоїсь незрозумілої причини, я в глибині душі була рада, що знайома з Джорджем.  Навіть попри на те, що ми не відразу знаходимо спільну мову.