Глава 26

- Я їй пообіцяв одну річ за твоє звільнення. Вона побуде тут, поки я не виконаю обіцянку.

Серафима хотіла розпитати більше, проте прикуті до неї погляди присутніх свідчили про те, що зараз тут не відповідне місце для розмов. Рудоволоса, наче відчула неприязнь, прошипіла:

- О, нарешті наші голубки прокинулися. Ми тут справи вирішуємо, добре, що все-таки зволили приєднатися до нас.

Лука відсунув стілець, запрошуючи Серафиму сісти. Дівчина зайняла відведене їй місце й опинилася поруч з Аврелієм. Він мав дещо сполоханий вигляд, ніби боявся її. Лука сів за сусідній стілець і впевнено заявив:

- Ми б таке не пропустили, тим більше без мене ви й так нічого не вирішите.

- Та невже? – Домінік зухвало поглянув на свого Патріарха. - Мене цікавить відколи це стриги повинні охороняти коханок Верховного? Ти привів у Гніздо двох жінок, які тут бути не повинні.

Від таких слів Серафимі стало неприємно. Зайве нагадування про колишні стосунки коханого з цією жінкою дратувало, та ще і її обізвали коханкою. У грудях загорівся клубок ревнощів, що обпікав тіло. Лука грізно поглянув на своє пташеня й злегка підвищив голос:

- Це не тобі вирішувати, забув своє місце?

- Аж ніяк, ти ж кожного разу не втрачаєш шансу мені його нагадати.

Снідала Серафима в похмурому оточенні. Від чого апетит тільки погіршувався. Та і готувала місцева кухарка не так добре, як в її домі. Холодна теляча голова під гострим соусом застрягала в горлі, і дівчина відставила страву ледь торкнувшись її виделкою. Оладки подані з медом були як підошва з черевика.

Тож швидко впоравшись з їжею, дівчина вирушила на пошуки Луки. Він сам ішов їй на зустріч.

- Все гаразд? – турбота в голосі коханого мазнула теплою пір’їнкою по серцю.

- Так, - вона усміхнулась, справді відчуваючи себе краще поруч з хлопцем. Вірити в те, що перед нею лихе безсмертне чудовисько ніяк не хотілось. Він був тим, кому навіки віддане її серце. Чоловіком, який приймав її з усіма недоліками й чеснотами, тим поруч з яким не обов’язково бути манірною дамою, а можна залишатись самою собою.

- Якщо хочеш можеш прогулятись в саду.

- А ти?

- Хочу попрацювати з паперами, - Лука розвів руками. – Вибач, не можу скласти тобі компанію.

- Тоді я краще побуду біля тебе.

Лука усміхнувся. І переплівши свої пальці з Серафиминими повів її в кімнату, виділену для нього.

В очі впало кілька валіз біля ліжка. Здається стриг перебирався сюди поспіхом, і не надто поспішав обживатися.

На столі стояла скринька. Лука підійшов до неї й запросив Серафиму сісти на ліжко. Сам приклав долоню до бронзових накладок, дівчині здалось, що на мить над його рукою з’явилось темне марево.

Стриг вийняв зі скрині теку з документами й сів біля Серафими.

- Ніяк не зрозумію, де та кров, - пояснив він розкладаючи на атласі листи та видерті сторінки книг.

- Дивна мова, - Серафима вказала на один аркуш. – Я вже її бачила. Ти розумієш, що тут написано?

- Це давно забутий діалект, - кивнув Лука. – На ньому говорив Уласов. Де ти бачила щось подібне? – уважно подивився на дівчину, з новою надією чекаючи відповідь.

- У графа Сперанського є ціла книга, - пояснила дівчина, вловивши зміну тону голосу коханого. – Там зображена дівчина в морських хвилях і мій амулет.

- Морська Царівна, - мовив лука.

- Граф теж так написав під гравюрою. Але який стосунок вона має до того, що ти шукаєш?

- Коли створювався світ з вод одвічного океану вийшла богиня Тіамат, - почав пояснювати Лука. І Серафима затамувала подих. – Тіамат зустріла Абсу, з їх кохання народились чудовиська. Такі, як морські дракони, саламандри, люди-бики й кровожерливих вбивць стригів.

- То ви нащадки богів? – дивно було знати, що стриги виникли зі створенням світу.

- Майже, - Лука кивнув. В собі він не відчував нічого божественного. Тільки спокусу поцілувати Серафиму і чисто чоловіче бажання. – Слухай далі. Чудовиськ повстали й вбили Абсу. Тіамат поклялась винищити своїх дітей. І їй це майже вдалось. Стриг виявився хитрішим, він помер, але залишився жити. З того часу тягнеться протистояння між стригами і світлими силами. Тіамат же породила нове покоління богів. Її діти жили в океані, не намагаючись ступити на сушу. Одним з таких дітей був Морський цар, якому богиня передала управління всіма морями.

- А стриги жили на суші?

- Так, поки новгородський гусляр Садко не спустився на дно морське і не одружився з Морською царівною. Дівчина вийшла на сушу. І стало відомо, що її кров з божественною іскрою підсилює стригів. За нащадками морської царівни влаштували полювання.

- А амулет? Він же захищає мене. І він зображений в тій книзі, що  я бачила у домі графа.

- Тобто твій амулет Морська царівна винесла на собі? Це і є захист Тіамат,  – Лука схопився з ліжка і пройшовся кімнатою. – Покажи його ще раз.

Серафима покірно вийняла з-за пазухи срібний ланцюжок, на якому висів кулон, схожий на краплю води в ажурному плетиві. Суцільний метал, без швів і стиків. Вони з Лукою довго роздивлялись амулет, проте так і не зрозуміли, чи має він якийсь стосунок до того, що шукає стриг.