Глава 11

Серафима поважно вийшла з карети у супроводі батька і зупинилася навпроти великого маєтку, що у вечірніх сутінках сяяв яскравим світлом. Вона прибула на бал в честь дебюту юної баронеси Кирбінської й домовилася з Іллею зустрітися тут. Проте чоловіка на вулиці не було. По спині дівчини неприємно пробігся вітерець і вона направилася до будинку. Можливо, Ілля вже там, а у неї не виникало жодного бажання мерзнути надворі.

Злегка підняла поділ бальної сукні й гордо крокувала вперед. Хоч це вбрання і незручне, проте дуже красиве. Тугий корсет окреслював тендітний стан, скромний виріз декольте оголював лише частину плечей, а рукава сягали зап’ястків. Темно синій колір надавав виразності й в поєднанні з високою зачіскою та дорогими прикрасами, Серафима виглядала вишукано. Навіть під сапфірове кольє у вигляді масивних капель, вона заховала амулет, що оберігає від стригів.

У залі було людно, проте Іллю дівчина так і побачила. Зате свою подругу, баронесу, а віднедавна графиню Наталію Гродзинську помітила одразу. Вона стояла біля вікна та невідомо від кого ховала свою посмішку за барвистим віялом. Серафима підійшла до неї та привіталася. Не марнуючи час на люб'язності, поцікавилася тим, що зараз хвилювало її найбільше:

- Ти не бачила графа Іллю Сперанського?

Наталія нагородила її зневажливим поглядом й нарешті опустила віяло, відкриваючи рум’яне обличчя.

- Ні, а що, покинув тебе твій наречений? – вона турботливо схопила Серафиму за руку, - мені можеш все сказати. Злі язики подейкують, що він вирішив з тобою одружитися лише заради багатого приданого. Буцімто твій батько умовляв його погодитися на це весілля і запропонував суму, від якої неможливо відмовитися.

Серафима зіщулилася й висмикнула долоню. Підозрювала, що цими злими язиками була сама Наталія. Після того, як вона вийшла заміж, то дуже змінилася. Стала пихатою, гордою та не втрачала нагоди нагадати Серафимі, що та вже засиділася в дівках.

- Злі язики помиляються. Не заперечуватиму, моє придане й справді велике, але це не стало основною причиною нашого одруження, між нами почуття.

- Звісно, це я так сказала, щоб ти знала, які чутки ширяться містом.

Можливо Наталія розповіла б усі плітки, проте оголосили вихід дебютантки. Юна Лідія Кирбінська гордо зайшла до зали й попрямувала до фортепіано.  Дівчина зупинилася біля нього й рожева сукня, обшита дрібними бантиками та широкими рюшами, робила її схожою на зефір. Ситуацію не рятувала навіть висока зачіска, з якої каскадами спускалися світлі кучері. У залі почулася тужлива мелодія фортепіано й Лідія заспівала. Володіла тонким голосом і її спів наповнив залу.

Серафима хоч і вдавала, що спостерігала за дебютанткою, проте її погляд шукав Іллю. У дальньому закутку зали побачила знайому постать і тіло одразу стало крижаним. Ликерія мило розмовляла з якимось юнаком, непристойно торкалася до його плеча та щось грайливо шепотіла йому на вушко. Серафима знала – ця жінка дуже небезпечна і її поява насторожувала. Протягом всієї пісні дівчина стежила за поведінкою стрига і з кожною хвилиною у її серці посилювалося погане передчуття. Той хлопець навіть не підозрював, що посміхається хижаку у відповідь.

Лідія закінчила співати й гучні оплески пронеслися залою. Граф Людвінський запросив дебютантку на танець й вони відкрили цей вечір. Танцюючих пар ставало все більше, а Серафима так  і не побачила Іллю. Балачки Наталії хоч трохи відволікали, проте дівчина продовжувала стежити за стригом. Танець закінчився і біля молодої дебютантки почали юрбитися парубки. Серед натовпу залицяльників, Серафима помітила Луку й на її серці з’явився важкий тягар.

Вчора він так і не прийшов до неї. Звісно, після відвідин дому розпусти, чоловік і зовсім забув про її існування. Хоч сама сказала йому не приходити, проте десь в закутках душі сподівалася побачити Луку. Хотілося висказати все, що вона думає про нього і його гучні заяви про кохання. Якби він її кохав, то ніколи б не пішов розважатися в салон.

Лука галантно поклонився та поцілував руку дебютантки, яку ховала рожева рукавичка. Він щось сказав їй та всміхнувся. Дівчина продемонструвала свою посмішку й не відводила від чоловіка зацікавленого погляду. Серафиму дратувала ця парочка. 

Як дурманити розум і позбавляти честі пристойну дівчину, то це вночі й потай, а як посміхатися дебютантці, то це прилюдно і навіть не соромлячись. Не тямлячи себе від злості, Серафима вихопила барвисте віяло з рук Наталії та почала обвівати ним своє обличчя. Несподівано у неї забракло кисню й зала здавалася надто задушливою. Графиня Гродзинська здивовано насупила брови:

- Серафимо, ти чого? Де твоє віяло?

- Забула, - майже не розтуляючи рота, прошипіла дівчина.

Лука відійшов від Лідії, мазнув поглядом по Серафимі й попрямував до чоловіків, які активно щось обговорювали. Дівчина не припиняла злитися. Лука навіть до неї не підійшов привітатися. Вдає, що не бачить її, але вона чітко спіймала його погляд.

Проте її увагу прикувала Ликерія. Вона, тримаючи за руку того юнака, вийшла з ним через задні двері в сад. Страх окутав Серафиму. Боялася, станеться непоправне, хотіла захистити того чоловіка від гострих зубів стрига. У паніці, простягнула віяло Наталії та, позбувшись його, нерівною ходою попрямувала углиб залу. Знала, їй не можна цього робити, але мовчки спостерігати як вмирає юнак, не збиралася.

Бачила, як граф Сперанський, батько Іллі, простягнув Луці свій ціпок. Лука невпевнено взяв його до рук й злегка похитав. Підходячи, дівчина почула голос графа: