Поки вона спала
Частина друга
Анна сиділа у кабінеті, втупившись у порожній монітор.
Пацієнтів цього ранку майже не було. У селищі розійшлася звістка про смерть Олени, й люди стали приходити лише з крайніми потребами. Наче сама смерть торкнулася стін амбулаторії, й кожен боявся дихати біля неї надто голосно.
Двері відчинились тихо — навіть занадто.
— Можна? — голос був знайомий, низький, теплий.
Степан.
Анна кивнула.
— Приніс аналізи з лабораторії. Твоя пацієнтка — баба Клава — знову ігнорує тиск. Ти їй хоч раз погрози виписувала? — він усміхнувся куточками вуст, як завжди злегка іронічно.
Анна не відповіла одразу.
— Степане… тобі не здається, що щось не так?
Він поставив папку на стіл.
— Ти про Олену?
Вона кивнула.
— Я бачила тіло. Це не було випадковістю. Ні переохолодження, ні нещасний випадок. Поза, подряпини, гематоми на руках… Наче вона боролась.
Степан сів навпроти. Погляд його став серйозним.
— Ти ж знаєш, Анно… Ми — не експерти. Ми можемо тільки здогадуватись. Але якщо ти щось справді підозрюєш — скажи про це поліції.
— А якщо їм байдуже?
Він мовчав. І ця пауза була довшою, ніж мала б бути.
— Добре, — сказав він нарешті. — Давай я поговорю з дільничним. Може, знатиму, чи вони щось рухають далі. Але, будь ласка… не бери це все близько до серця. Знаєш, як ти переживаєш.
Вона гірко всміхнулась.
— Та бо ніхто інший не буде.
#1243 в Детектив/Трилер
#7252 в Любовні романи
Відредаговано: 28.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
