Поки вона спала
Пролог
Смерть не має сенсацій. Вона — тиша. Глуха, важка, обволікаюча.
Та тіло не мовчить. Навіть після останнього подиху, воно продовжує говорити — з ґрунтом, повітрям, водою. Відкрите повітря ковтає його повільно: за два, три роки воно стає частиною ландшафту. У труні смерть довше жує свої докази — десятиліттями. У воді ж — у цій підступній безмовності — все швидше: тканини втрачають цілісність, органіка здається течії. Один рік. Максимум три.
Та розклад — лише початок викриття.
У процесі тління тіло віддає себе: випускає гази, запахи, мікрочастинки. Ці сигнали природа не ховає. Вони — як крик, який може почути досвідчений патологоанатом, як підпис під зізнанням. Собака знайде. Експерт підтвердить. Криміналіст збере.
А вбивця? Йому тепер сховатися майже ніде.
Місто — це сітка, натягнута з тисяч камер. Тебе знімали, коли ти купував каву, коли переходив дорогу, коли тягнув щось важке до багажника.
Одна волосина — і лабораторія вже має ім’я.
Одна пляма — і слідство має маршрут.
Сучасні технології не прощають випадковостей.
Світ став свідком. І світ пам’ятає
#1190 в Детектив/Трилер
#6980 в Любовні романи
Відредаговано: 28.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
