Поки ти пам'ятаєш

Відступ. Тиша між рядків

 

Син Хьон не з’являвся кілька днів.
Він писав музику, репетирував, зникав у студії до самого ранку.
Це було його життя — рваний ритм, у якому для Ярі поки не знаходилося місця.
Або ж воно було, але надто крихке. Неназване.

Вона щодня поверталася до галереї — розбирала коробки, витирала пил, планувала дрібні події.
Рутина.
Рятівна, але оманлива.
Кожного разу, проходячи повз картину, біля якої він зупинився вперше, вона завмирала.
Дивилась.
Наче щось лишилось там. Їхній слід, їхнє дихання.

Дім — її невеличка квартира на четвертому поверсі з балконом — став прихистком.
Увечері вона вмикала музику: іноді його голос, іноді класичний джаз, іноді — тишу.
Тиша, до речі, звучала найгучніше.

Вона сиділа на підлозі з горнятком кави в руках.
На пальці — те саме кільце.
Вона вже й не знала, це магія чи випадковість.
Але воно було тут, з нею. Як і він.
І щоразу, коли вона намагалася зняти його — не могла.

Думки плутались.

«Ти не маєш права його кохати», — шепотів внутрішній голос.
«Ти ж знаєш, що буде. Ти знаєш усе наперед. Це несправедливо.»
«Але я ж тут. Я не просила. Мені дали цей шанс. Або випробування?»

Іноді їй здавалося, що вона — просто сон.
Його уява. Ілюзія.
Що одного дня він прокинеться — і все зникне.

Інколи — що вона таки може змінити хід історії.
Врятувати.
Або хоча б… бути поруч тоді, коли нікого не було.

Але найбільше вона боялась закохатися.
По-справжньому. Без оглядки.

Запізно, Ярі.
Ти вже закохана.

За вікном гудів Сеул.
Машини, розмови, неон, їжа навинос, сміх перехожих, шум телевізора в сусідів.
Життя тривало.
А вона — ніби застигла між двома світами: тим, де знала його кінець, і тим, де ще могла дихати поруч із ним.

Вона загорнулася в плед, обійняла горнятко й дивилася у вікно.

«Можливо, усе це — лише шанс. Не змінити його долю. А подарувати хоча б один справжній спогад. Без болю.»

На балконі ледь тремтіли рушники, що сушилися.
З неба падала рідка, тепла мжичка.

І в ту мить вона відчула:

він повернеться.
Він покличе.
Не за графіком, не за розкладом.
Просто… коли буде готовий.
І вона чекатиме.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше