Поки ти не вирішиш

Я повільно видихнув, не зводячи погляду з істоти на підлозі. Сонце вже кілька хвилин було у зеніті, а кімната здавалася кривавою через торшер червоного кольору.

— Їж його, — прошипіла тінь.

— Це не миша, миші не говорять, — проричав крізь зуби кіт.

— А ти впевнений, що це важливо? — я вже не втримався.

Мій чорний кіт Лапусік продовжував тримати маленького біса. Його лапи були напружені, погляд теж, тіло тремтіло, намагаючитсь висмикнутися. Біс звивався, шипів, дряпався, але не міг вирватися, бо кіт тримав його за хвіст. Чорт вже знав, що все марно.

— Відпусти мене, — просичав він. — Я тобі ще знадоблюся.

Кіт лише кліпнув. Його очі на мить блиснули — і біс затих.

— Бачиш? — прошепотіла тінь ближче, ніж раніше. — Навіть він боїться.

— Кіт не може… — я замовк.

Лапусік підняв голову і подивився на мене, як суддя. Він засуджує мене за рішення, яке я не можу прийняти. Ця чорна тварина наче говорить, що поки я не вирішу, це все буде тягнутися, наче свіжа жуйка, що прилипла до підошви і ти ніяк не можеш її позбутися.

— Ти ж голодний, — сказала тінь. — Я відчуваю, як це росте в тобі. Ця чорна діра, яка завжди голодна 24/7.

— Я не буду це їсти, —  проричав Лапусік.

Чорт тихо засміявся, лежачи між лапами.

— О, будеш, — прошипів він. — Питання тільки — коли.

Кіт повільно відпустив його. Біс не втік. Замість цього він підвівся. Повільно. Обережно. Його погляд не відривався від мене.

— Він не тримає мене, — сказав біс тихо. — Він стримує тебе.

Тінь заворушилася за моєю спиною.

— Не слухай його.

Кіт зробив крок назад. Наче звільняючи місце. Для мене.

— Їж, — повторила тінь.

І у цей момент я прокинувся. Восьмикілограмовий кіт сидів на моїй спині і від того я ледь міг дихати. Монітор світився червоним, створюючи атмосферу фільму жахів. Алкоголь повільно звільняв мій мозок від свого полону.

— Все, я пити так більше не буду.

— Як довго?

Почулось за спиною.

— Я ще сплю? Господи допоможи! Зі мною говорить кіт.

— Ахаха. Я не можу, — хтось почав мені на вухо сміятися. — Та мабуть тобі треба зав'язувати з алкоголем, бо думати, що з тобою говорить не твій брат, а кіт, — то вже діагноз.