«поки ти не бачиш

Епілог

Через рік Дженні стояла на сцені, тримаючи в руках мікрофон. Вона говорила про страх, про втрати й про те, як важливо дати собі шанс на світло.

У першому ряду сидів Люк. Він слухав і знав: найбільший урок у його житті — це не провина, а відповідальність і любов.

Коли вона зійшла зі сцени, він підійшов і взяв її за руку.

— Ти бачиш світло? — запитав він.

Дженні усміхнулася.

— Так. Бо тепер я знаю: інколи достатньо, щоб хтось навчився бачити тебе серцем.

І вони пішли разом — не в темряву і не в світло

А в життя

Подобається

#477 в Різне

Відредаговано: 22.01.2026