«поки ти не бачиш
Глава 8: Побачити серцем
Весна прийшла непомітно. Повітря стало теплішим, а дні — довшими. Люк і Дженні все частіше гуляли разом, не як помічник і дівчина, що потребує підтримки, а як двоє людей, які вчаться бути поруч по-справжньому.
Одного дня Дженні зупинилася посеред доріжки.
— Люк… — сказала вона тихо. — Я хочу спробувати ще раз. Не забути. Не стерти минуле. А прийняти його.
Він завмер.
Я не прошу більше, ніж ти можеш дати.
Вона повернулася до нього обличчям.
— Я знаю. Саме тому й кажу це зараз. Ти навчився бачити. А я… я навчилася не ховатися в темряві.
Люк обережно взяв її за руку — цього разу без страху.
— Я буду поруч. Завжди. Не як спокута. Як вибір.
Дженні усміхнулася.
— Тоді залишайся.
Він нахилився і легко торкнувся її чола поцілунком. Не вимогливо. Не поспішно. А чесно.
У цей момент Дженні зрозуміла: вона не бачить його очей, але відчуває все, що в них є — каяття, любов, надію. І цього було достатньо.
#1029 в Різне
Відредаговано: 22.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
