Під тиском спогадів

Люсі поставила підбор на його коліно. Вона хмикнула, ніби перевіряючи реакцію. Її погляд ковзнув по його обличчю, розкриваючи напруження, яке Ерік намагався приховати.

— Ти тоді, коли втік з весілля… був в Італії? — запитала вона тихо, але кожне слово рикошетом відбилося в кімнаті.

Ерік різко завмер, тіло напружилося під її підбором. Його очі стали холодними, як лід, але в них просвічувала легка тривога, яку він намагався приховати.

— Італія?.. — прошипів він крізь зуби. — Так… Був. І знаєш чому? Бо не міг дихати без тебе! Я сидів у готелі, пив вино і уявляв, як би виглядала наша перша ніч… якби ти не була такою впертою сукою! Він раптово притиснув її ногу сильніше, наче хотів переконатися, що вона не зникне.

Люсі відчула тепло його шкіри крізь тонку тканину підбору, але не відступила. Натомість вона злегка натиснула на його коліно й посміхнулася. — Задоволена відповіддю? Її тон був легкий, але в ньому ховався тонкий укол, який зачепив Еріка глибше, ніж він хотів би показати. Він похитався назад, але не відпустив її ногу.

— Три роки тому ти кричав, що мене ненавидиш… — продовжила Люсі, дивлячись йому прямо в очі. — І ти думаєш, що я забула?

Ерік здригнувся, відчуваючи підбор на своєму коліні. Він стиснув її зап’ястя трохи сильніше, ніби боявся, що вона будь-якої миті може зникнути, залишивши його з власними демонами.

— І ти думаєш, я збрехав тоді?.. — хрипло видихнув він, ховаючи біль за грубим тоном. — Ненавидіти тебе? Я ніколи не міг тебе ненавидіти. Це була дурна дурниця. Я завжди любив тебе з першого погляду. Просто тоді я цього не знав…

Люсі мимоволі відхилилася на кілька сантиметрів, але не відсунулась. В її очах плутанина і суміш емоцій: образа, здивування, але й легка цікавість. Вона ніколи не думала, що його слова можуть бути настільки відвертими. З іншого боку, його сила і напруга навколо його рухів тримали її на межі тривоги і зацікавленості.

— Ти завжди любив мене? — прошепотіла вона, ніби боячись почути відповідь.

— Так. — Його голос став тихішим, але в кожному звуці було відчуття глибокої правди.

— Я любив тебе, коли вперше побачив, коли вперше почув твій сміх. Ти навіть не уявляєш, скільки разів я прокручував у голові кожну нашу зустріч, кожне твоє слово…

Люсі відчула, як її серце забилося швидше. Вона ніколи не бачила Еріка таким відкритим. Цей чоловік, який завжди вмів контролювати все навколо, тепер стояв перед нею без броні, вразливий, але водночас страшенно сильний. — Ти… справді сидів у Італії і думав про нас? — вона не могла приховати легкого тремтіння у голосі.

— Кожну ніч, — прошепотів він. — Кожного дня, коли дивився на море, уявляв, що ти поруч. І знаєш що? Я ненавидів себе за те, що не міг зупинити цей божевільний страх, що ти мене ніколи не помітиш.

Люсі підняла брови, дивлячись на нього. В її серці змішалися сумнів, роздратування і… цікавість. Вона знала, що його слова не просто порожні звуки. Вони були важкими, як каміння, що тисне на груди, але одночасно огортають теплом. — І що ти пропонуєш зараз? — спробувала вона жартом приховати власне хвилювання.

Ерік злегка посміхнувся, але його очі залишалися серйозними, ледве стримуючи емоції. Він нахилився трохи ближче, а Люсі відчула, як її підбор, випадково чи ні, тисне на його коліно, а він не відводить руку. Вони стояли на межі чогось нового, незрозумілого, але неминучого. — Пропоную… — прошепотів він, — щоб ти більше ніколи не сумнівалася в моїх словах. І щоб ми розібралися з усім… разом.

Люсі відчула, як по її спині пробіг тремтіння. Вона не знала, куди веде цей шлях, але була готова піти далі, хоч і з обережністю. Її погляд зустрів його, і на мить у кімнаті запанувала тиша, наповнена лише їхнім диханням і прихованими словами, які ще не були вимовлені…