І поки смерть не розлучить нас. Назавжди?

Розділ ІІІ

Знаєш… коли душа хоче зникнути з цього світу,

Вона відторгає тіло. Вона робить все, щоб втекти

І просто заснути в пітьмі. Її неможливо зігріти,

Її неможливо дістати. Вона просто надто втомилась,

І хоче нарешті піти.

Їй байдуже вже на закони та сили земного тяжіння,

Магнітні поля та тремтіння знімілих долонь

Та сердець. Коли покидають сили, руйнуючи розпачу стіни,

Вона відчуває життя,

І бачить тебе осторонь.

Коли помирає душа, їй завжди видніше ніж

Тілу. Видніше ніж лікарям, фізикам і навіть видніше ніж нам.

Бо має вона на все відповідь, між

Подихом вічності, хвилями. Їй так буде краще у вічності.

Де спокою є океан. [3]

[3] - вірш "В безодні". Автор Юлія Богута. Збірка "4.5.0."

Подобається

#6556 в Любовні романи
#242 в Любовна фантастика
#3107 в Фентезі
#714 в Міське фентезі

Відредаговано: 17.01.2023