Шість

Зі слідчим Сергій зіштовхнувся на виході з цвинтарю. Приходив покласти квіти на могилу Каті з нагоди півроку гибелі.

- О, Сергій Олександрович. Доброго дня. Приходили пом’янути?

- Доброго – Сергій намагався пригадати ім’я слідчого, що розпочинав вести справу гибелі Каті і не міг – Да. Пом’янув.

Спочатку Сергій подумав, що ця зустріч випадкова, і вже хотів йти далі, коли слідчий додав:

- А я саме думав про вас. Як ваші справи?

- Нормально, наче.

- Як рухається справа? Бо я взагалі не в курсі, що там з тих пір як справу передали на область.

Слідчий взяв Сергія під лікоть і відвів в сторінку, щоб не заважати відвідувачам.

Сергію не хотілось про це розмовляти. З того моменту, як справою зайнялись у обласному відділку, кожне відвідування перетворилось для нього тягучий допит, після якого не було сил, боліла голова. Співробітник з тонкими і презирливо спущеними донизу губами, був грубий, всім своїм видом давав зрозуміти, що в нього й так бракує часу, а тут ця битовуха, не варта увага. На словах нічого осудливого й не казав, але відчувалось звинувачення в рухах, у виразі обличчя, у кривлянні губ-ниточок.

Сергій прямо чув «Якби твоя дружина сиділа вдома ночами, було б все нормально. Що ти за мужик, що свою жінку виганяєш серед ночі на вулицю?». Можливо він і накручував, але щось схоже розповідала і Василина. Вона теж відчувала до себе претензії.

На останній зустрічі, цей тонкоротий співробітник, взагалі натякнув на аморальність зв’язку між потерпілими. Як він дізнався про стосунки між ним, Сергієм і Василиною? Нащо йому це потрібно?

- Схоже вони хочуть, щоб я, щоб ми забрали заяви.

- Не може бути. В сенсі це процесуально неможливо. Схоже ви щось не так зрозуміло.

- Прямо вони не кажуть. Я в юридичних тонкощах не знавець. Але видно, що ми, потерпілі, їм лиш заважаєм, перекваліфікувати все в нещасний випадок.

- Який нещасний? Вона обдовбана була, швидкість зашкалювала, Який нещасний, вони взагалі придурки?

- Ну медики кажуть, що той кодеїн, що був в організмі водійки, міг теоретично потрапити з ліками від кашлю. А раз не була визначена кількість цього кодеїна, то тепер однозначно стверджувати, що то був саме наркотик неможливо.

Сергій відчув, що його слова лунають наче адвокатський виступ, тому пояснив:

- Це мені так у відділку розповіли. А ще розповіли, що відео регістратор зафіксував людину, яка перебігала дорогу. Тому водійка уникаючи наїзду вивернула руля, от машину і понесло.

- Що за фуфло? – кадик слідчого швидко забігав вгору вниз – Які ліки? Знаю чим вони лікуються, що потім літають містом. Ліки, ага. Такі ліки тільки в спеціальних аптеках, за які строк дають.

Люди, що проходили почали обертатись на голос, але слідчий не помічав, що привертає до себе зайву увагу.

- А запис – продовжував він – ми ж з вами дивились разом те відео. Немає, немає там ніякого пішохода!

- Є незрозуміла тінь, що промайнула. Так от вони знайшли бомжа, що стверджує, що він був в тому місці.

- Підстава. Абсурд. Підстава чистої води.

Прохожі вже не повертали голови в сторону агресивного і крикливого чоловіка. Лиш пришвидшували крок.

- Ну і шо ви вирішили? – спитав слідчий і пояснив – будете оскаржувати дії слідчого, звернитесь про прокурорську перевірку, попросите замінити слідчого?

Сергій дивився на слідчого, який при кожному питанні трусив його за плечі і не міг сказати правду. Той би не зрозумів, що вже немає сил ходити на ці бесіди-допити, безкінечно відповідати на одні й ті ж питання, знову і знову переживати відчуття тієї страшної ночі, що забрала життя у однієї людини, а лишила сенсу в житті іншої.

Сергій тільки розвів руки з притиснутими до боків ліктями.

- А що я можу? Що ви можете, коли у вас навіть кавомашинки з вухами?

Сергій голосно грюкнув дверима.

Нащо було казати ту останню фразу? Захотілось осадити слідчого, того чоловіка, що хотів покарати винних  у загибелі Каті? В Сергія досі перед очима стояло як у погляді слідчого докір змінився розгубленістю

- С-с-сука – почув Сергій сичання коли відійшов на кілька кроків.

Якби слідчий це сказав в адресу Сергія, йому було б легше. Але то було сказано про того зеленоокого, про ситуацію, що склалася з загибеллю Каті, з каліцтвом доньки, з життям взагалі. Та куди б не було направлена безсила лють, морозом спину, в цей весняний теплий день, обдало саме Сергію. Слідчий лаяв себе, що не розгледів у зеленоокому власнику кавомашини, у співробітнику з яким пропрацював кілька місяців підсадного спостерігача з області, а Сергій шкодував, що вказав йому на неуважність, на непрофесіоналізм.

Сергій не жадав помсти. Єдине чого прагнула його душа, щоб все якнайшвидше скінчилось.

Слідчий, то інша справа. Він будь що хотів помститись за гибель дружини, за каліцтво дочки. І аварія в якій, Сергій втратив дружину, стала для слідчого можливістю поквитатись. Він будь- що хотів покарати горе-водійку, сподіваючись віднайти спокій для себе.