Поки ще жива
Життя іноді й не таким буває))
Намагаюся я просто жити
І про спокій у долі просити
Та вона мене чомусь не чує
І не знаю що на мене чатує.
Що не день то холодна війна
Проти ворога зовсім одна
Я не воїн, я всього лише жінка
І вистоювати — вже у печинках
Ти скажи мені, доле, будь ласка
Коли життя подарує поблажку
Та невже я багато просила
Існувати так вже просто несила…
Все життя мене чомусь навчають,
Кожен рух і мій подих вивчають,
Яким тоном мені говорити,
Що робити, і що не робити…
Я давно вже не діва, не молода я
А як жити можливо й не знаю
Лиш в думках можу собі гадати
Чи хороша, чи погана я мати…
Що не день то ганьба та прокльони,
Хоч сльозьми заливайся у тонни…
І матінку землю вже скільки просила,
Щоб мене вже нарешті забрала могила.
Щоб життя не псувати нікому
Бо вже застрягло у горлі то комом.
Не нав'язую себе нікому!
То чому це все чую я тонну?!
А я все намагаюся жити,
Щоб образи перестали душити.
Чи кому там життя я зламала
Залюбки б може своє віддала...
"Цей " перл" нитіка теж давненько валявся в закромах, але трохи пережив редагування через певне цензування, тож якщо десь щось не вписується, не судіть строго))"
Відредаговано: 14.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
