Глава 1

Я  сиділа на третій лавці від сцени, і просто дивилась, як в аудиторію заходили інші такі ж як я учні. Мій погляд зупинився як в аудиторію зайшов Рустам . Він був одягнений в білу сорочку, чорні парадні брюки і осіннє сіре пальто. Не відриваючи очей я провела його поглядом,  аж поки він не сів на місце. 
 Рустам мав злегка довге волосся, яке трішки спадало на його очі, і підкреслювало його виразні риси обличчя. Гості скули, а ще бездонні блакитні очі, які якраз дивились на мене . 
Під час занять я відчувала його погляди на собі, але потрібно було лише нам зустрітись очима як я відразу  ж опускала голову. І тут ми перестрілись поглядами, він дививсь прямо в мої очі . 
Цей погляд блискавкою пройшовся по моєму тілу, поринула в минуле. ..

Я закохалась в Рустама коли йому було вже двадцять, а мені шістнадцять, от, чомусь мене завжди притягувало до старших хлопців.
Насправді він ніколи не проявляв до мене надмірної уваги, навпаки до інших дівчат він ставився дещо краще ніж до мене, чи то лише здавалось.    
Рустам не був обділений увагою від дівчат, навпаки дівчата не давали йому проходу,  можливо через це він був такий гордий.
На мене уваги він не звертав зовсім. Да  й що говорити коли біля нього  були найгарніші дівчата нашого інституту.  Я лише худенька першокурсниця, з довгим каштановим волоссям і великими зеленими очима .
Одного зимнього вечора коли в інституті святкувати Новий рік, на якому я була за головну вокалістку. Це справді робило мене щасливою , тому й  святкування пройшло відмінно,я змучена повернулась додому і зразу ж лягла спати .
Прокинулася я на велике здивування з хорошим настроєм , за вікном був теплий зимовий ранок.  Так хотілось бути маленькою бузтурботною дівчинкою, але я тут же згадала що вже студентка..
  Я ліниво почала збиратись до інституту, настрій був на висоті , отже й одягнутись я хотіла як найгарніше . Сьогодні я вибрала темно синю сукню , яка була трошки вище колін і чітко підкреслювала мою талію, заплела своє довге волосся в високий хвіст і пішла снідати .
  Прийшовши до інституту я попрямувала, до своєї аудиторії де мала бути перша пара.
 Після пари я зустрілась з подругами, ми  пішли до їдальні, взяли кави і вирішили трішки поговорити.
 Вони всі , на відміну від мене були не в настрої, і якось дивно дивились в мій бік.
 Адедіна взяла мене за руку і запропонувала відійти й поговорити.  

Вона розповіла як Рустам перед всіма студентами висміював мої почуття, розповідав видумані історії мого кохання до нього . Найгірше те що йому повірили...

  З того дня з повністю змінилась, кохання в мої плани не входило, в навчання я поринула з головою . А Рустама я  ненавиджу. Кожен раз при зустрічі з ним я просто в голові повторювала це слово.... І  справді стала його ненавидіти ..    Не через те що нерозділив мою дитячу любов, а через те що змусив нікому не довіряти свої почуття. І боятись висміювання.
  І ось вже скоро знову зима , я вже інша, а Рустама забути так і не вдалося. 
  Я ненавиджу , але вже не його а себе, за те що змінити себе змогла а забути його ні. 
  Мої роздуми перервав осінній дощ за вікном, завтра я знову тебе ненавидітиму.....