2.5

Назар

—Кликав, Володимирович? - заходить в кабінет Роман.

—Так. Що там з документами? Хочу сьогодні завершити цю справу, щоб завтра не хвилюватися за якісь договори, - запитую в нього. Мене насторожує вираз його обличчя, ніби хоче щось розповісти, але вагається.

—З документами все добре, на місці перевірив. Можна їхати зі спокійною душею. Тільки от, знаєш кого я зустрів коли ти зателефонував?

—Кого? - аж цікаво стало.

—Яну. Помітив, що в неї обручка на пальці. Але не встиг про це запитати бо ти викликав, - висловлюється обережно.

—А. Ну радий за неї, - кажу з максимально байдужим виразом обличчя, приховую бажання запитати про її обранця.— В клініки були всі сертифікати, які ми вказували у списку?

— Так, були, я все перевірив, - відповідає друг. -, тобі справді не цікаво почути щось щодо Яни? Як за стільки років змінилося її життя і вона сама?

—Ні, - холодно відповідаю,  не відводячи погляду від монітора.

—Тоді тебе не здивує, що вона теж запрошена на свято і вам доведеться перетинатися хоча б заради ввічливості, - все ніяк не відлипне від мене друг.

—Уявляєш, не здивує. Якщо це все, то можеш іти. Я ще хочу завершити деякі справи перед поїздкою. Планую залишиться на два дні. Але жити буду на дачі, а не разом з батьками. Тому можу прихистити й тебе, - говорю наостанок і хочу якнайшвидше розпрощатися з дурними питаннями Романа.

—Та ні, дякую. Я до батьків. І так рідко там буваю, - відповідає і виходить.

Видихаю. Завтра буде важкий день.

З самого ранку приводжу себе в порядок, одягаю костюм, зав'язую червону краватку та заїжджаю по Дарину. Їдемо з нею в салон краси, де помічниці роблять макіяж та укладку. Тепер ми повністю готові.

—Тоді виїжджаємо, - кажу на виході з салону.

Всю дорогу мм розмовляли лише про те, як потрібно поводитися на випадок, якщо хтось буде розпитувати, Дарина уточнювала події з легенди. 

Ми приїхали на мою дачу. Її інтер'єр набагато відрізнявся від батьківської домівки та й завжди подобався мені більше. Тут затишно і комфортно. До містечка хвилин десять їзди. Останні хвилини зборів. Помічниця одягає сукню та туфлі, я заношу сумки з речами. І ми їдемо на церемонію. Чим ближче, тим дурнішими здаються мені мої ідеї, з легендою і помічницею. Ну ось навіщо! А якщо Роман дізнається і якось здасть нас?

—Ходімо, - відчиняю двері перед супутницею.

Церемонія ще не почалася і молодята не прибули, так, все правильно, просто ми приїхали раніше. Бачу зграйку людей, які сидять на стільцях, вперше їх бачу. А де ж наші? До залу зайшов Слава, разом з Іванкою. Вони підійшли привітатися. 

—Скільки років, Назаре, - голосить Слава, -  ти все не змінюєшся. Як там ти, як твої справи?

—Справи почекають, краще познайом нас зі своєю чарівною супутницею, - вклинилась в розмову Іванка.

—А так, знайомтеся, це Даша, а це Свят і Іванка, - фіктивна дівчина мило вітається та обіймається з Іванкою, ніби знає її пів життя.

—То ви пара? - запитує Іванна.

—Так, - Дарина бере мене під руку і мило схиляє голову на моє плече.

Двері вкотре відчиняються, навколо грає класична музика, все за старими добрими традиціями. Бо це не модна вечірка, а збір лише для своїх, найближчих.

—Бачиш, ось і ти знайшов своє кохання. Я так рада за вас. По очах бачу, що ви закохані, приємно бачити тебе поруч з людиною, яка робить тебе щасливим, - Іванка все ніяк не перестане вихваляти нашу пару.

Посміхаємось у відповідь на компліменти.

—Назаре, у тебе такі чудові друзі, чому ти раніше мене з ними не познайомив? - кліпає віями псевдодівчина.

—Хотів заховати, щоб бува не викрали, - видаю, хоч з горла виривається смішок.

Друзі сміються, Даша теж і ще ближче припадає до мене. Ледь торкається до щоки, щось на кшталт милий поцілунок. О Господи, кого я набрав? Єдиний плюс - тепер друзі точно повірили в нашу легенду.

—Цілуйтесь тут, не будемо заважати, - каже Слава і вони йдуть знайомитися з ще однією пасією нашого спільного друга.

Забираю руку і розташовуюся подалі від помічниці, яка занадто вже переграє свою роль. Вона супутниця, а дівчина вже на той випадок, якщо запитуватимуть. Тільки от її поцілунок змінює хід подій. Тепер вона змішала всі карти і повалила мої надії на план «А».