1.9

Назар

З одного боку — вона ж відповіла, а з іншого — ігнорувала стільки часу і не змогла навіть слова написати. Без будь-якого розуміння свох дій я теж її проігнорував. І тільки потім зрозумів який же я дурень - сильно стукнув себе по голові, але не відчув ні краплі болю. Гаразд, буду засинати й не забивати дурним голівоньку. Кажуть, що все буде так, як має бути, мабуть, час і мені перевірити цю теорію. Завтра, НАРЕШТІ ОСТАННІ екзамени і зранку мені вирушати в дорогу, тому було б непогано добряче відіспатись. Поки мене не було два дні, був час все обдумати і переосмислити, нескінченну кількість разів насварити себе за свою дурість.

А ще в університеті сталась у мене важлива розмова з однією п'явкою. Тормознула мене в порожній аудиторії. Щось молола про почуття, любов і все таке, але я її не слухав. Мені хотілося додому, бачити Яну, а не цю вішалку. Чому кажу вішалку, бо вішається на шию всім хлопцям на курсі. І тільки я її відшив. От вона й біситься. Тоді я зрозумів, що ніхто інший мене вже не цікавить. Лише одна блакитноока брюнетка. 

Відраховував дні, коли вже вирушу додому. Після одного з екзаменів телефонує мені Ромка. 

— Ну що, здав? - запитує.

— І тобі привіт. Здав, - вже знаю до чого він веде.

— Чекай через півгодини, те діло треба відмітити, - ну от, я ж так і думав. 

— А  після завтрішнього ніяк? - маю хоча б якусь надію, бо хотів весь час готуватися.

— Думаю, сам розумієш, що ні. Після завтрішнього ще один боржок буде за тобою, - от же, а ще й друг називається. Знаю його як свої п'ять пальців — до півночі засне.

Дивлюсь в холодильник, чи нема там ніякої закуски. Хоча звідки б їй там взятися, я студент не багатий. За те дружок все приніс з собою. А ще я зовсім забув про сьогоднішній матч і якби не Рома, то точно пропустив би. 

Алкоголь змушував тіло розслаблятися і потроху зникала напруга. Думки все ще тинялися в голові. В один момент мені захотілося просто все викинути. Хміль добре так вдарив в голову і розплів язик. Вперше я розповів комусь про Яну. Раніше просто не хотів, щоб хтось знав. Мовляв, це моя таємниця, яку берегтиму до кінця днів, але, як бачите, не вберіг. Та й був би я тверезий, то зараз теж промовчав. 

Те, що було далі я вже розповідав. Будильник, ранкове похмілля, побутові проблеми і врешті решт невчасний екзамен. Стільки клопотів не стали на заваді моїм успіхам, іспит я таки склав і тепер залишилось лише підняти Рому з дивану і можна вирушати додому.

Мене не турбували нескінченні незавершені справи, все це можна було виправити. Я хотів якнайшвидше дочекатися вечора. Щоб побачити свої рідних друзів. Гаразд, жартую, щоб побачити Яну.