1.8

Яна

Наприкінці вмикаю телефон, який за час мого сольного концерту встиг зарядитись. Не поспішаю, бо знаю, що ніхто окрім Еріки мені не пише, а дивлячись на час вона, мабуть, вже третій сон бачить. Не дивуйтесь так, то я — сова, а вона в нас ще той жайворонок. Та попри ці мої переконання, на диво, вона була в мережі. Й писала мені. Правда, не описати мого здивування, коли поверх чатів красувалося ЙОГО  ім'я. Втамовую свою цікавість й найперше заходжу в чат з Ерікою.

— Я звісно не мала тобі цього розповідати, але мені писав твій Назар і розпитував про тебе. Щось на кшталт чи є в тебе хлопець. Не злись, але я сказала - немає. Більш нічого не видала йому, - виднілися на екрані літери від Еріки, а мої очі ледь не випадали з орбіт від здивування.

— Ок. - Швидко набрала повідомлення й відправила. Потім поговорю з нею, а зараз я все-таки дізнаюсь, що ж його величність мені пише.

Не приховую посмішки на обличчі й хочеться стрибати від радості. Я розумію, що це зовсім не ознака здорової поведінки. 

— Привіт. - Майорить повідомлення на фіолетовому тлі чату. Помічаю, що відправлено вже давно, але я ж за своїми радощами навіть не подумала зазирнути в мобільник.

— Привіт, - відповідаю через декілька годин після відправлення, але як тільки прочитала.

 Він не в мережі. Стрілка годинника рухалась для мене чомусь занадто швидко, а нічого не змінювалося. Місяць вже майже переплив своєю тарілкою небо і промайнув з одного вікна кімнати в інше лише змінивши кут освітлення. Так пройшов час до ранку. Починає світати. Пора вставати, а я ще не лягала. З-за обрію видніються червонуваті хмарки, за якими ховається сонце. Довгий час листувалася з Ерікою, як завжди, про все на світі. Але й та не витримала і піддалася солодкому царству Морфея. Залишила мене наодинці з очікуванням та з розчаруванням, одну-самісіньку. Стан «Надіслано» змінився на «Переглянуто 2 год.тому» як моя радість змінилася на байдужість. Бачте бо він вирішив погратись. Сам написав, сам проігнорував. Аж не хочеться втручатись, Назарчик прекрасно справляється. Десять з десяти і овації від мене. Так сказати, вдало поспілкувалися. 

Наступного дня він поїхав в місто на два останні екзамени. І тоді вже додому на все літо.