Після прориву

Поліцейські приїхали через двадцять хвилин, але Софії здалося — минула ціла вічність. Двір був залитий мигалками, будинок оточили, слідчі ходили всередині, не торкаючись нічого без рукавичок. Тихон говорив із черговим, коротко, різко, так, ніби кожне слово різало йому горло. Софія стояла біля машини, загорнута в ковдру, яку їй дали поліцейські. Вона дивилася на двері, через які він увірвався, і не могла змусити себе зробити вдих. Все ще здавалося, що з темряви от-от з’являться ті очі.

Тихон підійшов до неї й поклав руку на плече.

— Тобі треба сісти.

— Я в порядку, — сказала вона, хоча голос видавав її.

— Ти тремтиш.

— Це… пройде.

Він нахилився ближче.

— Софіє, я був поруч. Я бачив, як ти дивилася на нього. Ти зараз не в порядку. І це нормально.

Вона нарешті обхопила себе руками, ніби тільки тепер відчула власне тіло.

— Він був у моєму домі. У твоєму домі. Він торкався моїх речей. Дивився на мене, коли я спала. І… Тихоне, він знав моє ім’я.

Тихон стиснув її плечі, і на мить Софії здалося, що вона впаде йому в руки просто зараз.

— Ми знайдемо його.

— А якщо… він прийде знову?

— Прийде, — сказав він відверто. — Такі не зупиняються.

Софія ковтнула повітря, але воно не зайшло.

— Тоді… що робити?

Тихон обережно взяв її за підборіддя, підняв погляд.

— Ти не будеш одна. Жодної хвилини. Я не відпущу тебе.

Їй хотілося вірити кожному слову. Але страх все ще жив під шкірою.

До них підійшов слідчий.

— Тихоне, тобі треба всередину. Ми знайшли щось непросте.

Тихон глянув на Софію.

— Ти зі мною.

— Може, я… почекаю?

— Ні.

Він подав їй руку. Софія взяла її, хоч пальці були холодними.

У будинку все виглядало інакше. Світло, багато поліції, звук радіостанцій. Але попри рух — атмосфера була важкою.

— Ми знайшли сліди взуття, — сказав слідчий. — Проникнення було ззаду. Але є дещо інше.

Він вів їх у коридор, на кухню, потім до чорного ходу.

— Тут, — він вказав на стіну біля дверей. — Бачите?

Софія нахилилась і побачила подряпину. Глибоку. Наче хтось вирізав ножем.

Літеру.

Ту саму.

— Знову «С», — видихнула вона.

Слідчий кивнув.

— Він залишив це після того, як відступив. Уже свідомо. Це… маркування.

— Він позначає територію, — тихо сказав Тихон. — Її територію.

Софія торкнулась руки Тихона, шукаючи опори.

— Ми також знайшли оце, — додав слідчий і простягнув пакунок у прозорому пакеті.

Софія вдихнула різко.

Усередині була… свічка. Та сама, що спалахнула на кухні.

— Вона… була запалена, — прошепотіла Софія.

— Так, — сказав слідчий. — І це означає, що він узяв її до рук.

— Він стояв за метр від нас, — сказала вона, і її голос зрадливо зламався.

Вони вийшли надвір. Поліцейські щось міряли, обгороджували, фотографували сліди. Але навіть посеред усього цього хаосу Софія почувалася в пастці.

— Ти поїдеш зі мною, — сказав Тихон впевнено. — В місто. У безпечне місце.

— А якщо він піде за нами?

— Нехай іде. Там йому буде важче сховатися.

Він провів її до машини. Коли вона сіла на пасажирське сидіння, руки знову почали тремтіти. Не від холоду — від усвідомлення, що вона все ще жива просто дивом.

Тихон заводив мотор, але раптом зупинився, поглянув на неї.

— Софіє?

— Так?..

— Ти сьогодні дуже хоробра.

Вона опустила очі.

— Я боюсь.

— Хоробрі — це ті, хто боїться, але не тікає.

Він торкнувся її щоки так м’яко, що вона заплющила очі. Пальці теплі, надійні. Вона вперше за ніч відчула, що не падає в прірву.

Їхні лоби торкнулися.

Повітря між ними стало тісним.

Гаряче, близьке.

— Тихоне… — прошепотіла вона так тихо, що це був не звук, а дотик.

Він ковзнув пальцями до її шиї, повільно, неначе боявся злякати.

— Я з тобою, доки ти цього хочеш.

Її голос затремтів.

— Я хочу.

І коли він нахилився ближче, коли її губи ледь торкнулися його — різкий стукіт у двері машини змусив їх обох здригнутися.

Поліцейський.

— Нам потрібно забрати у вас показання, — сказав він. — І негайно.

Тихон відсахнувся на мить, але очі в нього залишилися темними, рішучими.

— Після цього, — сказав він тихо, — ти їдеш зі мною. І ніхто — навіть він — не добереться до тебе.

Софія повірила. Бо в цю ніч у неї не було іншого вибору.