Поки не впаде темрява

Розділ 34. Сон Злати

Вночі в горах було холодніше, ніж Злата очікувала. Вітер тихо ходив між деревами, торкаючись стін будиночка, ніби перевіряв, чи всі на місці. Дівчина довго не могла заснути, прислухалася до чужих для міста звуків — до потріскування дерева, до далекого шелесту лісу.

Коли сон нарешті прийшов, він був дивним, але дуже реалістичним. Їй снилося, що вона стоїть у колі. Земля під ногами холодна, волога. Повітря густе, ніби наповнене димом. Вона відчувала запах полину — різкий, гіркий, знайомий до болю, хоча не могла згадати звідки.

Десь поруч була ще одна людина. Чоловік.  Вона не бачила його обличчя, лише відчувала присутність — теплу, рідну, небезпечно близьку. Їй хотілося взяти його за руку, але щось невидиме не дозволяло зробити крок.

— Час. — почувся голос.

Він не належав ні чоловікові, ні жінці. Він лунав звідусіль і водночас ізсередини. Світло і темрява зійшлися перед нею, мов дві хвилі. Вони не билися — вони чекали. Дівчина хотіла закричати, сказати, що це помилка, що вона тут, що вона готова заплатити будь-що. Але голос зник. Натомість вона побачила, як світло спалахує — чисте, сліпуче — і щось обривається, наче нитка. У грудях стало порожньо.

— Ні… — прошепотіла вона уві сні, простягаючи руку в темряву.

Їй здалося, що хтось падає, вона хоче підійти, але тіло сковане. Світ почав танути. Коло зникло. Дим розвіявся. Злата раптово опинилася в темряві, вона бачить сяйво декількох свічок і над нею з’явилася жінка. Її обличчя було розмите, мов у тумані, але Златі воно здалось до болі знайомим. Жінка дивилася на Злату з тихим сумом і сказала:

— Ти все зробила правильно. Але плата — не завжди твоя.

Злата різко прокинулася. Серце шалено калатало. На лобі виступив холодний піт. Кілька секунд вона не могла зрозуміти, де знаходиться. Лише запах — слабкий, ледве відчутний запах трав — тримав її між сном і реальністю.

Вона сіла на ліжку й машинально стиснула кулон у долоні.

— Це був просто сон. — прошепотіла дівчина.

Вона чомусь була впевнена, що цей сон якось пов’язаний з тим, що вона вперто намагається згадати.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше