Розділ 8. Така бажана зустріч

Кав’ярня біля університету була напівпорожньою. Сонце проникало крізь великі вікна, немов торкаючись дерев'яних столиків. З колонок лунала приємна і спокійна музика, десь на фоні дзенькали чашки, а кавомашина з характерним шипінням готувала чергову порцію еспресо. Запах свіжозмеленої кави та смачної випічки лоскотав ніздрі тих, хто тільки переступив поріг закладу. Це було ідеальне місце, де можна сховатись від галасу і шуму вулиці.

Арсен сміливо і швидко зайшов до кав’ярні і одразу поглядом пройшовся по столиках, з надією зустріти там таку знайому рудоволосу незнайомку. І як тільки у найвіддаленішому кутку він побачив за столиком ту постать, яку так чекав, його серце почало битися вдвічі швидше. Дівчина сиділа схилившись над книгою з коричневою палітуркою, пасмо волосся впало їй на щоку, і незнайомка машинально заправила його за вухо. ”Вона,” — майнула думка. Згадавши, що минулого разу пила дівчина, він підійшов зробити замовлення для неї:

— М’ятний чай і чорну каву без цукру, будь ласка. І… — він на мить замислився, — два круасани.

Бариста усміхнулася, киваючи, а Арсен знову крадькома поглянув у бік рудоволосої красуні, боячись, що вона може непомітно піти. Він кинув собі виклик — хоч би що познайомитися з дівчиною і домовитися про побачення. Азарт і впевненість повністю заволоділи його розумом, витіснивши сумніви і страх. Дочекавшись замовлення, Арсен узяв піднос і не вагаючись ані секунди, попрямував до неї. Він не кликав її поглядом і не шукав дозволу — просто підійшов. Злата саме перегортала сторінку бабусиної книги з коричневою палітуркою, коли перед нею на столі з’явилась чашка з м’ятним чаєм і круасан.

— Привіт, — спокійно сказав він і поставив ще одну чашку поруч. — Два дні тому я бачив тебе тут. Якщо не помиляюся, ти пила м’ятний чай.

Злата з цікавістю підвела очі і на її подив побачила знайоме обличчя, власне його вона і  хотіла зустріти.

— Цей смачніший, — Арсен ледь посміхнувся й легенько підсунув чашку ближче до неї, — . Обов’язково спробуй. Тобі сподобається, я впевнений. Ти не проти, якщо я тут сяду?

І отримавши ствердний кивок, він сів навпроти, ніби це було найприродніше рішення у світі.

— А це, — додав він, кивнувши на круасан, — бонус за те, що я вирішив не витріщатися здалеку, а підійти.

Незнайомка дзвінко засміялась:

— Це мило. Ти завжди так знайомишся? — запитала Злата, беручи чашку до рук.

— Лише коли знаю, що маю рацію, — відповів він, не відводячи погляду. — І коли інтуїція каже, що варто ризикнути.

Вона зробила ковток. На секунду заплющила очі.

— Добре, — визнала вона. — Справді смачніший. Там є секретний інгредієнт?

Арсен усміхнувся:

— Хотів видумати щось цікаве і смішне, але поки нічого не спадає на думку. Тому рубаю правду, як є  – додав туди трохи меду. 

Незнайомка мило засміялась і відповіла:

— Дякую, я приємно здивована. А я пам’ятаю тебе — ти сидів за тим столиком, коли я була тут востаннє. Я Злата.

—  Злата… Дуже гарне ім’я, від нього так і віє якоюсь енергію і теплом. Я Арсен.

Коли вона вимовила своє ім’я, кулон хлопця під светром ледь помітно нагрівся. Арсен це відчув і вперше подумав, що може це знак. Вперше за довгий час йому не хотілося аналізувати, читати, бачити глибше. І вперше та, що  сиділа навпроти — була поза його контролем.

— Ти завжди читаєш у кав’ярнях? — запитав він, трохи нахилившись уперед. — Чи це просто спосіб сховатися від світу?

Злата підняла на нього погляд. У її очах промайнуло щось тепле… і небезпечне водночас.

— А ти завжди так впевнено порушуєш чужий спокій?

— Лише коли відчуваю, що це початок чогось цікавого.

Рудоволоска мило посміхнулася, очевидно відповідь її задовільнила і про себе подумала:

«Щось в цьому хлопцю є таке, що притягує мене магнітом. І справа навіть не у бабусиних записах, амулеті чи пророцтві. Ті темні очі ніби зазирають в саму душу. Він такий впевнений, владний, смішний, цікавий. Такий поганий хлопець і він не схожий на того, хто потребує допомоги. Чи справді це той, кого я маю врятувати? Хоч мій кулон тремтить і тепліє, коли він поруч. Тому, мабуть, я на вірному шляху».

В той час поблизу кав’ярні, чорний ворон зірвався з даху й зник у небі.