Глава

У старій будівлі панувала майже мертва тиша.

Енджі сиділа, притулившись спиною до холодної стіни.

Руки досі були міцно зв'язані.

Вона намагалася не показувати страх.

Раптом...

Трейсон насторожився.

Він підняв голову.

— Тихо...

прошепотів сам до себе.

За кілька секунд і Енджі почула це.

Десь далеко...

Ледь чутний звук двигунів.

Він ставав дедалі ближчим.

Трейсон швидко підійшов до запиленого вікна.

Обережно відсунув стару фіранку.

Його обличчя одразу змінилося.

Усмішка зникла.

На місці спокою з'явилося напруження.

Вдалині між деревами одна за одною зупинялися машини.

Поліцейські.

І ще кілька цивільних автомобілів.

Він одразу впізнав їх.

— Гаррісони...

тихо промовив він.

Потім побачив іншу машину.

— Вуди...

Він усміхнувся.

Але цього разу ця усмішка була нервовою.

— Так ось як...

— Ви все-таки об'єдналися...

Він різко обернувся до Енджі.

— Це ти...

— Через тебе вони нарешті почали думати.

Енджі нічого не відповіла.

Лише дивилася на нього.

Трейсон швидко дістав із кишені шматок тканини.

Енджі одразу зрозуміла, що він задумав.

— Не треба...

встигла тихо сказати вона.

Але він уже був поруч.

— Пробач.

— Не хочу, щоб вони почули тебе раніше, ніж я цього захочу.

Він міцно зав'язав їй рот.

Енджі відразу спробувала вирватися.

Але марно.

Трейсон перевірив вузол.

Потім ще раз визирнув у вікно.

Поліцейські вже починали оточувати стару базу.

Він тихо всміхнувся.

— Запізнилися...

прошепотів він.

— Ви ще навіть не уявляєте...

— Який сюрприз вас чекає.

Він повільно вимкнув світло в кімнаті.

І будівля занурилася в майже повну темряву.

Лише кроки поліцейських за стінами ставали дедалі ближчими...

Над старою спортивною базою запанувала моторошна тиша.

Поліцейські вже зайняли позиції навколо будівлі.

Оперативники уважно стежили за кожним вікном.

Начальник поліції взяв до рук гучномовець.

Він зробив крок уперед.

— Бенджаміне Трейсон!

Його голос пролунав по всій території.

— Будівля повністю оточена поліцією!

Усі завмерли.

— Ми знаємо, що ви всередині!

Кай не відводив погляду від темних вікон.

Його серце билося так сильно, що він майже не чув нічого навколо.

Начальник поліції продовжив:

— Ви викрали Ангеліну Вуд!

— У вас є останній шанс усе закінчити без жертв.

Він зробив коротку паузу.

— Виходьте з будівлі із піднятими руками!

— Відпустіть дівчину!

— Не погіршуйте своє становище!

У відповідь...

Тиша.

Жодного руху.

Жодного голосу.

Лише вітер колихав старі дерева.

Начальник поліції ще раз підніс гучномовець.

— Трейсон!

— Ми не хочемо застосовувати силу!

— Подумайте про наслідки!

Минуло ще кілька секунд.

І раптом...

Усередині будівлі щось глухо грюкнуло.

Усі поліцейські миттєво насторожилися.

— Увага! — тихо скомандував начальник поліції.

Кай зробив крок уперед.

— Це Енджі...

— Вона там...

Батько Енджі схопив його за руку.

— Не смій.

— Зараз працює поліція.

Кай важко вдихнув.

Йому було неймовірно важко стояти на місці.

У цей момент у темному вікні другого поверху майнула чиясь постать.

Оперативник тихо сказав:

— Рух у північному крилі.

Усі направили зброю в той бік.

Але за мить постать зникла.

Начальник поліції знову заговорив у гучномовець.

— Бенджаміне Трейсон!

— Не змушуйте нас заходити всередину!

Цього разу відповідь усе ж пролунала.

Глухий голос із будівлі:

— Ви запізнилися...

Поліцейські переглянулися.

Кай зблід.

Він одразу впізнав цей голос.

Трейсон.

— Вона ще жива.

Пауза.

— Але як довго — залежить уже не від мене...

У Кая всередині все похололо.

Він ледве стримався, щоб не кинутися до будівлі.

Начальник поліції вже збирався віддати наказ готуватися до штурму.

Раптом із будівлі почувся різкий металевий звук.

Один із досвідчених саперів миттєво закричав:

— Укриття! Усі в укриття!

За мить біля поліцейських машин пролунав потужний вибух.

Земля здригнулася.

Пил і уламки злетіли в повітря.

Кілька поліцейських інстинктивно впали на землю, прикриваючи голови.

Кай різко озирнувся.

— Усі цілі?!

Начальник поліції швидко підвівся.

— Перевірити особовий склад!

На щастя, завдяки швидкій реакції ніхто не загинув, хоча кілька людей отримали легкі поранення від уламків і були негайно відведені медиками.

Усі зрозуміли одне.

Трейсон був готовий піти на все.

Він більше не поводився як людина, що просто тікає.

Він намагався виграти час будь-якою ціною.

Начальник поліції витер пил із куртки й твердо сказав:

— Все.

Переговори закінчилися.

Він поглянув на спецпідрозділ.

— Він становить надзвичайну небезпеку.

— Працюємо максимально обережно.

— Головне завдання — врятувати дівчину.

Кай стиснув кулаки.

У його голові була лише одна думка:

«Енджі… тільки тримайся ще трохи.»

У цей момент усі зрозуміли, що наступні хвилини вирішать долю не лише Енджі, а й кожного, хто перебуває біля старої бази.