Глава

У будинку Гаррісонів панувала тиша.

Така, від якої ставало ще страшніше.

У великій вітальні сиділи люди, які ще кілька годин тому навіть не могли уявити, що опиняться в одному приміщенні.

З одного боку — Гаррісони.

З іншого — Вуди.

Ніхто не дивився один одному в очі.

Було незвично.

Незручно.

Але зараз це вже не мало значення.

Батько Енджі першим порушив мовчання.

— Ми втратили забагато часу.

Батько Кая мовчки кивнув.

— Якщо це справді Трейсон...

— То він не залишить її надовго в одному місці.

Кай стояв біля вікна.

Йому було важко просто чекати.

— Ми повинні діяти.

Брат Енджі різко встав.

— Я поїду шукати її сам.

— Ні.

Одночасно відповіли обидва батьки.

Він роздратовано подивився на них.

— А що ви пропонуєте?

— Сидіти?

— Чекати?

— Вона зараз одна!

У кімнаті знову запала тиша.

Саме мама Енджі першою тихо сказала:

— Ми повинні звернутися до поліції.

Кілька секунд ніхто нічого не говорив.

Батько Енджі стиснув кулаки.

— Якщо ми звернемося...

— Про це дізнаються всі.

— Преса.

— Інші клани.

— Усі.

Кай спокійно відповів:

— А якщо ми не звернемося...

— Ми можемо втратити Енджі.

Ці слова ніби поставили крапку.

Батько Гаррісонів важко видихнув.

Потім подивився на чоловіка, якого ще вчора назвав би своїм ворогом.

— Забуваємо про все.

Хоча б зараз.

Батько Енджі мовчки кивнув.

— Заради наших дітей.

Вони вперше потиснули один одному руки.

Не як друзі.

Не як союзники.

А як двоє батьків, які готові зробити все, щоб урятувати доньку.

Кай дивився на це і не міг повірити.

Ще кілька днів тому він був упевнений, що цей момент ніколи не настане.

А тепер дві родини стояли поруч.

Через Енджі.

Батько Кая дістав телефон.

— Я знаю начальника кримінальної поліції.

Він допоможе нам.

Батько Енджі додав:

— А я дам усе, що ми маємо.

— Фотографії.

— Аудіозаписи.

— Усе про Трейсона.

Кай зробив крок уперед.

— І я теж.

— Я знаю його звички.

— Знаю місця, де він проводив тренування.

— Знаю, де він міг сховатися.

Начальник поліції погодився зустрітися з ними негайно.

Через двадцять хвилин усі вже були в поліцейському управлінні.

Ніхто вже не думав про прізвища.

Усі думали лише про одне.

Потрібно знайти Енджі, поки не стало надто пізно

Начальник поліції уважно вислухав усіх.

Перед ним лежали фотографії.

Флешка.

Роздруковані переписки.

Аудіозаписи.

Він мовчав кілька хвилин.

Потім підняв очі.

— Якщо все це справжнє...

— Ми маємо справу не просто з викраденням.

— Ми маємо справу з людиною, яка роками приховувала свою справжню особистість.

Усі мовчали.

Начальник поліції підвівся.

— Починаємо з найпростішого.

— Їдемо до будинку Трейсона.

— Якщо він ще там, ми його затримаємо.

Кай одразу заперечив.

— Він занадто розумний.

— Він не став би тримати Енджі у себе вдома.

Поліцейський кивнув.

— Можливо.

— Але ми повинні перевірити кожну зачіпку.

Батько Енджі стиснув кулаки.

— Поїхали.

За кілька хвилин біля будинку Трейсона вже стояли поліцейські автомобілі.

Сусіди почали визирати у вікна.

Двоє оперативників підійшли до дверей.

Один кілька разів натиснув на дзвінок.

Тиша.

Ще раз.

Жодної відповіді.

Начальник поліції коротко кивнув.

— Ламаємо.

Двері відчинилися майже одразу.

Будинок був порожній.

Надто порожній.

Наче господар знав, що сюди прийдуть.

Поліцейські швидко почали оглядати кімнати.

Кухня.

Вітальня.

Кабінет.

Спальня.

Нікого.

Один із поліцейських підійшов до начальника.

— Схоже, він поспішав.

— Деяких речей немає.

— Одяг теж частково зник.

Начальник лише кивнув.

— Він утік.

Кай озирнувся.

Його погляд зупинився на полиці.

На ній залишилася лише одна рамка.

Він підійшов ближче.

Фотографії всередині не було.

— Він забрав навіть її...

тихо сказав Кай.

— Він знищує все, що може його видати.

У цей момент один із криміналістів покликав начальника.

— Тут дещо є.

Усі швидко зайшли до кабінету.

На столі лежала карта області.

На ній були позначені кілька старих спортивних баз.

І одна з них була обведена червоним маркером.

Начальник поліції нахилився ближче.

— Цікаво...

Батько Кая одразу впізнав це місце.

— Це стара тренувальна база.

— Її закрили років десять тому.

Батько Енджі теж здивувався.

— Трейсон часто возив туди молоді команди на збори...

Кай відчув, як серце забилося швидше.

— Якщо він хотів сховати Енджі...

— Це місце ідеально підходить.

Начальник поліції відразу дістав рацію.

— Усім екіпажам.

— Готуємося до виїзду.

— Можливо, ми щойно знайшли наш перший справжній слід.

У цей момент ніхто ще не знав...

Що Трейсон уже здогадувався, що вони почали виходити на його слід.

Поліцейські швидко займали свої машини.

Оперативники перевіряли зброю та рації.

Начальник поліції ще раз переглянув карту.

— Усі готові?

— Виїжджаємо.

Навколо панувала метушня.

Батько Енджі розмовляв із поліцейськими.

Батько Кая щось уточнював у начальника поліції.

Брат Енджі нервово ходив туди-сюди, не знаходячи собі місця.