Глава

Кай зупинив машину біля будинку.

Він ще кілька секунд сидів, не вимикаючи двигун.

Йому було важко зробити навіть перший рух.

Бо він знав — зараз він має сказати своїй мамі те, чого вона ніколи не очікувала почути.

Він швидко вийшов із машини й зайшов у будинок.

— Каю?

Мама одразу вийшла йому назустріч.

Вона побачила його обличчя і зрозуміла, що щось сталося.

— Що трапилося?

Він навіть не зміг одразу відповісти.

Просто підійшов до неї.

— Мамо...

Його голос був тихішим, ніж зазвичай.

Тривожним.

Вона одразу насторожилася.

— Кай, що сталося?

Він міцно обійняв її.

Так, як давно вже не робив.

Не як дорослий син, який завжди все контролює.

А як хлопець, якому зараз страшно.

— Мамо...

Він заплющив очі.

— Енджі викрали.

Жінка завмерла.

Кілька секунд вона просто не могла нічого сказати.

— Що?..

Кай тільки сильніше стиснув її.

— Я не знаю, де вона.

— Але я знайду її.

У його голосі звучала впевненість.

Але мама відчула, скільки страху він ховав за цими словами.

Вона поклала руку йому на спину.

— Кай...

— Хто її забрав?

Він повільно відсторонився.

Подивився на маму.

— Мамо...

— Нам потрібно поговорити.

— Про все.

— Про Вудів.

— Про Трейсона.

Вона уважно подивилася на нього.

Бо зрозуміла: справа набагато серйозніша, ніж просто викрадення.

— Добре.

— Розкажи мені все.

Кай кивнув.

І вперше за багато років він був готовий розповісти матері всю правду, яку їхня родина так довго приховувала.

Мама Кая уважно дивилася на нього.

Вона все ще не могла звикнути до того, що почула.

— Каю...

Вона тихо запитала:

— До чого тут Трейсон?

— Ти хочеш сказати, що наш тренер якось пов'язаний із цим?

Кай опустив погляд.

Йому було важко вимовити це вголос.

— Я теж не хотів у це вірити, мамо.

— Ніхто з нас не хотів.

Він сів на диван, а мама сіла поруч.

— Але ми з Енджі почали розслідувати дещо.

Вона здивовано подивилася на нього.

— Ви з Енджі?

Кай кивнув.

— Так.

— Спочатку ми думали, що просто знайдемо докази того, що наші родини колись дружили.

— Ми хотіли зрозуміти, чому все зруйнувалося.

Він дістав телефон і відкрив кілька фотографій.

— Ми знайшли це.

На екрані була стара фотографія.

Його батько.

Батько Енджі.

І молодий Бенджамін Трейсон.

Усі троє усміхалися.

Мама Кая завмерла.

— Це...

— Трейсон.

Кай кивнув.

— Виявилося, він був не просто тренером.

— Він був близькою людиною для обох сімей.

Він зробив паузу.

— Тревор допоміг нам знайти інші докази.

— Старі записи.

— Переписки.

— І там виявилося, що Трейсон роками говорив різні речі нашим родинам.

Мама слухала мовчки.

— Він казав Вудам, що Гаррісони їх зрадили.

— А Гаррісонам казав те саме про Вудів.

— Він змушував їх ненавидіти одне одного.

Жінка повільно похитала головою.

— Але навіщо?

Кай подивився на неї.

— Бо він заздрив.

— Нашим батькам.

— Їхньому успіху.

— Тому, що вони мали те, чого він хотів.

Мама Кая тихо сказала:

— Невже він міг таке зробити...

— Людина, якій ми довіряли стільки років...

Кай стиснув щелепу.

— Саме це і страшно.

— Ми всі думали, що він добра людина.

— А тепер Енджі зникла.

У кімнаті запала тиша.

Мама поклала руку йому на плече.

— Каю...

— Ти думаєш, він її забрав?

Кай не відповів одразу.

Але його мовчання було відповіддю.

— Так.

— І якщо це він...

Він подивився на маму.

— Нам потрібно знайти її якнайшвидше.

Бо цього разу він боровся вже не за правду. Він боровся за Енджі.

Мама Кая ще кілька секунд мовчала.

Вона дивилася на сина і бачила, як він намагається триматися.

Як завжди.

Бути сильним.

Не показувати страх.

Але цього разу вона бачила його наскрізь.

— Каю...

Він підняв погляд.

— Тобі потрібно поговорити з батьком.

Його обличчя одразу стало напруженим.

— Мамо...

Вона тихо зітхнула.

— Я знаю.

— Я знаю, як важко тобі це зробити.

— Я знаю, що ви з ним не завжди розумієте один одного.

Кай відвів погляд.

— Він не захоче це чути.

— Він подумає, що я...

Він замовк.

Мама продовжила за нього:

— Що ти зрадив родину?

Кай нічого не відповів.

Бо саме цього він і боявся.

Вона поклала руку йому на плече.

— Але зараз справа не в гордості.

— Не в тому, хто правий.

— І не в тому, хто ворог.

Вона подивилася йому в очі.

— Зараз зникла дівчина, яка тобі довіряє.

Кай трохи здригнувся від цих слів.

Мама помітила.

— І якщо твій батько справді хоче захистити нашу сім'ю...

— Він має знати правду.

Кай важко видихнув.

— Я просто не знаю, як йому сказати.

— Скажи так, як сказав мені.

— Не починай із Вудів.

— Не починай із ворогів.

Вона зробила паузу.

— Почни з Енджі.

Кай опустив очі.

Бо зрозумів, що мама має рацію.

— Добре.

Він підвівся.

Але перед тим, як вийти, зупинився.

— Мамо?

— Так?

— Дякую, що повірила мені.

Вона тепло усміхнулася.

— Я твоя мама, Каю.

— Я знаю, коли ти говориш правду.

Він кивнув.

І пішов шукати батька.

Хоча вперше за довгий час він боявся не ворога. А власної родини.