Глава

Енджі їхала настільки швидко, наскільки дозволяла дорога.

Її серце билося швидше не від страху.

Від передчуття.

Вона знала Джейсона.

Знала Кая.

І розуміла, що якщо вони зустрінуться у такому стані — нічим хорошим це не закінчиться.

Коли вона нарешті приїхала, то одразу побачила їх.

Вони стояли один навпроти одного.

Близько.

Занадто близько.

Її брат був напружений, його кулаки були стиснуті.

А Кай стояв перед ним спокійно.

— Досить!

Її голос змусив їх обох обернутися.

— Припиніть!

Вона швидко підійшла до них.

— Що ви робите?

Джейсон одразу повернувся до неї.

— Енджі, відійди.

— Ні.

Вона подивилася на нього.

— Я сказала, досить.

Кай мовчав.

І саме це її здивувало.

Вона очікувала побачити його таким, яким він завжди був.

Злим.

Готовим відповісти.

Але він просто стояв.

Не рухався.

Не провокував.

Не намагався довести, що він сильніший.

— Ти справді його захищаєш? — запитав Джейсон.

Енджі відкрила рот, але не встигла відповісти.

Бо Кай сказав:

— Вона не повинна мене захищати.

Вони обоє подивилися на нього.

— Це ваша сімейна справа.

— Я не хочу, щоб вона вибирала між нами.

Ці слова змусили Енджі завмерти.

Бо це було зовсім не схоже на людину, яка хотіла використати її.

Джейсон подивився на Кая.

— Ти міг мене вдарити.

Кай спокійно відповів:

— Міг.

Пауза.

— Але не зробив.

Кай на секунду перевів погляд на Енджі.

І вона це помітила.

— Бо ти її брат.

Вона відчула, як щось змінилося всередині.

Бо раніше Кай завжди говорив про силу.

Про перемогу.

Про те, що ніхто не має права його принижувати.

А зараз він відмовився від цього.

Заради неї.

Джейсон все ще був злий.

Але його впевненість трохи похитнулася.

Бо він приїхав сюди, очікуючи побачити ворога.

А побачив людину, яка могла завдати удару.

І свідомо цього не зробила.

Енджі дивилася на Кая.

І тільки зараз зрозуміла.

Він не стримувався тому, що боявся.

Він стримувався, бо не хотів завдати болю її сім'ї.

Навіть коли вони вважали його ворогом.

Джейсон ще кілька секунд дивився на Кая.

В його очах все ще була злість.

Недовіра.

Він хотів повірити сестрі.

Але не міг.

— Ти хочеш, щоб я просто повірив вам?

Він гірко усміхнувся.

— Серйозно?

— Після всього, що було між нашими сім'ями?

Енджі зробила крок до нього.

— Я не прошу тебе просто повірити.

Джейсон подивився на неї.

— Тоді що ти пропонуєш?

Вона перевела погляд на Кая.

А потім знову на брата.

— Ми покажемо тобі.

Він насупився.

— Що саме?

— Правду.

Вони їхали мовчки.

Джейсон сидів на задньому сидінні.

Він не сказав жодного слова.

Але Енджі бачила, що він напружений.

Він все ще очікував, що це якась гра.

Що Кай просто хоче його переконати.

Коли вони приїхали до квартири, де вони зберігали всі докази, він зупинився біля дверей.

— Це що?

Кай відкрив двері.

— Місце, де ми збирали все, що знайшли.

Джейсон зайшов.

І перше, що він побачив — стіл.

Фотографії.

Документи.

Записи.

Старі матеріали.

Він повільно підійшов.

— Це...

Енджі взяла одну фотографію.

— Подивись.

Вона простягнула її йому.

На фото були троє чоловіків.

Її батько.

Батько Кая.

І молодий Бенджамін Трейсон.

Усі троє усміхалися.

Не як вороги.

Як друзі.

Джейсон довго дивився на фотографію.

— Це неможливо.

Кай тихо сказав:

— Ми теж так думали.

Потім вони показали йому напис на звороті.

"Нашій команді. Дружба назавжди."

Підпис.

Бенджамін Трейсон.

Джейсон підняв очі.

— Трейсон?

Енджі кивнула.

— Він знав наших батьків усе життя.

— Він був людиною, якій вони обидва довіряли.

Кай додав:

— А потім він зробив так, щоб вони почали ненавидіти один одного.

Вони показали йому аудіозаписи.

Переписки.

Перекази грошей.

Докази того, що Трейсон роками говорив різним сторонам різні речі.

Джейсон мовчав.

Чим більше він дивився, тим менше в ньому залишалося злості.

Замість неї з'являвся шок.

— Тобто...

Він повільно сказав:

— Весь цей час...

— Ми ненавиділи один одного через нього?

Ніхто не відповів.

Бо відповідь була очевидною.

Джейсон сів на стілець.

Вперше за весь час він виглядав не як захисник сім'ї.

А просто як людина, яка дізналася, що все її життя могло бути побудоване на брехні.

— Чому ви мені не сказали раніше?

Енджі тихо відповіла:

— Бо ми боялися, що ти не повіриш.

Він подивився на неї.

— А тепер?

Вона зітхнула.

— Тепер я просто не могла дозволити тобі зробити помилку.

Кай стояв трохи осторонь.

Він не втручався.

Не намагався переконати Джейсона.

І саме це найбільше його здивувало.

Бо якби Кай хотів використати Енджі...

Він би зараз намагався налаштувати її брата проти їхньої сім'ї.

Але він просто показав правду.

І залишив вибір йому.

Дуже сильним завершенням глави може бути, що Джейсон перед виходом каже Каю:

— Я все ще не довіряю тобі.

Кай киває.

— Я і не просив.

Пауза.

— Але сьогодні ти міг мене вдарити.

— І не зробив.

Джейсон дивиться на нього.

— Можливо... я помилявся.