Глава

Енджі довго сиділа у своїй кімнаті.

Вона дивилася на телефон.

Вона знала, що має написати Каю.

Бо він був єдиною людиною, яка зараз розуміла, що відбувається.

Вона відкрила чат.

Кілька секунд просто дивилася на його ім'я.

А потім написала:

Енджі:

Нам треба поговорити.

Відповідь прийшла майже одразу.

Кай:

Щось сталося?

Вона важко видихнула.

Енджі:

Мій батько знає про ці чутки.

Пауза.

Кай:

І?

Вона стиснула телефон у руках.

Енджі:

Він думає, що це зробили Гаррісони.

Він хоче відповісти.

Кілька секунд повідомлення не було.

А потім:

Кай:

Чорт...

Вона дивилася на екран.

Кай:

Це може закінчитися ще гірше, ніж минулого разу.

Енджі відчула, як у неї стислося серце.

Бо він мав рацію.

Трейсон не просто хотів повернути стару ворожнечу.

Він хотів зробити так, щоб вони самі знищили одне одного.

Енджі:

Він навіть не знає правди.

Він просто хоче захистити сім'ю.

Кай:

Я розумію.

Пауза.

Кай:

Але мій батько буде робити те саме.

Енджі закрила очі.

Саме цього вона боялася.

Дві родини.

Два сильні характери.

І жоден не захоче відступити.

Енджі:

Ми маємо щось зробити.

Кай:

Так.

Кай:

Але цього разу ми не можемо просто шукати докази.

Вона насупилася.

Енджі:

А що тоді?

Через кілька секунд прийшла відповідь.

Кай:

Треба зупинити їх до того, як вони почнуть війну.

Телефонний дзвінок застав Гаррісона-старшого зненацька.

Він саме переглядав документи у своєму кабінеті, коли на екрані з'явилося ім'я, яке він не бачив роками.

Вуд.

Він кілька секунд дивився на телефон.

А потім відповів.

— Не думав, що колись знову почую твій голос.

На іншому кінці була тиша.

А потім холодний голос.

— Можеш не прикидатися.

Гаррісон насупився.

— Про що ти?

— Ти прекрасно знаєш.

— Ні, не знаю.

Це ще більше розлютило чоловіка.

— Ти справді думаєш, що можеш знову зробити те саме?

Гаррісон встав із крісла.

— Я не розумію, про що ти говориш.

— Про те, що ваша сім'я знову намагається знищити нашу репутацію.

Пауза.

— Що?

Вуд голосно видихнув.

— Не грай зі мною.

— Хтось уже почав розповсюджувати інформацію.

— І всі сліди ведуть до вас.

Гаррісон стиснув щелепу.

— Якщо ти думаєш, що я буду слухати ці безглузді звинувачення...

— Безглузді?

Голос Вуда став жорсткішим.

— Ти навіть не змінився.

— Завжди робиш вигляд, ніби ні в чому не винен.

— А потім усі навколо страждають.

Гаррісон мовчав.

Бо він справді не розумів.

І саме це його найбільше злило.

— Якщо це твоя нова гра...

— Ти пошкодуєш.

Вуд зробив паузу.

— Попереджаю тебе.

— Цього разу це може дуже погано закінчитися для твоєї сім'ї.

Дзвінок завершився.

Гаррісон ще кілька секунд стояв із телефоном у руці.

Він не відчував злості.

Він відчував тривогу.

Бо він не знав, що відбувається.

Через годину він зібрав родину.

У кімнаті були Кай, його батьки та найближчі члени клану.

Всі одразу зрозуміли — справа серйозна.

— Нас намагаються очорнити.

Усі переглянулися.

— Хтось поширює інформацію, ніби ми готуємо удар проти Вудів.

Кай одразу напружився.

Бо він знав.

Це було неможливо.

Їхня сім'я не робила цього.

— Хто це сказав? — запитав хтось.

Батько Кая похитав головою.

— Сам Вуд.

У кімнаті почалися обговорення.

Хтось говорив про помсту.

Хтось — про захист.

Хтось вимагав відповіді.

А Кай просто мовчав.

Бо він знав більше за всіх.

Він знав, що це не війна між Вудами та Гаррісонами.

Це була гра однієї людини.

І найстрашніше було те, що всі знову потрапляли в ту саму пастку.

Після цього дуже логічно зробити сцену, де Кай на цій нараді вперше ризикує і каже батькові:

— А якщо Гаррісони і Вуди не вороги?

І всі дивляться на нього, бо він фактично ставить під сумнів багаторічну історію їхньої сім'ї.

А потім він може сказати:

— А якщо хтось третій хотів, щоб ми так думали?

І це буде момент, коли Кай починає ламати старі правила свого клану.

У кімнаті стало тихо після слів батька Кая.

— Ми не будемо сидіти склавши руки.

— Якщо Вуди хочуть війни, вони її отримають.

Декілька людей навколо підтримали його.

Але Кай мовчав.

Він дивився на батька і розумів, що зараз має зробити вибір.

Або промовчати.

Або сказати правду.

— А якщо вони не хочуть війни?

Усі повернулися до нього.

Батько Кая насупився.

— Що ти сказав?

Кай спокійно повторив:

— А якщо Вуди не винні?

У кімнаті запанувала напруга.

— Каю...

Голос батька став холоднішим.

— Не починай ці дитячі припущення.

— Ми ворогуємо не один рік.

— І для цього були причини.

Кай подивився йому прямо в очі.

— Але до цього було зовсім не так, батьку.

Ці слова змінили атмосферу.

Мати Кая одразу напружилася.

Вона подивилася на сина.

Ніби вперше побачила, що він знає щось більше.

— Про що ти говориш?