Глава

Коли вони заходять до квартири, Тревор уже сидить за ноутбуком.

Він навіть не жартує цього разу.

— Сідайте. Вам це потрібно побачити.

Енджі одразу напружується.

— Ти знайшов щось?

Тревор киває.

— Так. І, чесно кажучи, я не очікував такого.

Кай підходить ближче.

— Що саме?

Тревор відкриває кілька файлів.

— Я відновив старі листування. Не все, але достатньо.

На екрані з'являються повідомлення.

І спочатку вони нічого не розуміють.

Просто звичайна розмова.

Але потім Тревор показує дату.

— Подивіться.

Він відкриває перше повідомлення.

Від батька Кая.

Там написано приблизно:

"Ми не розуміємо, чому Бенджамін так змінився. Ми завжди підтримували його."

Енджі дивиться на екран.

— Бенджамін...

Вона навіть не договорює.

Кай стискає щелепу.

— Трейсон.

Тревор киває.

— Так.

Він відкриває наступне.

— А тепер дивіться.

Інша переписка.

З батьком Енджі.

"Мені шкода, що Гаррісони так із вами вчинили. Ви не заслуговували такого ставлення."

Енджі завмирає.

— Що?

Тревор повертається до них.

— Він говорив із вами обома.

І тоді Тревор пояснює схему.

— Багато років тому Трейсон сказав Гаррісонам, що Вуди пообіцяли йому фінансову допомогу, але потім відмовилися.

Кай дивиться на нього.

— Але мій батько дав йому гроші.

— Саме так.

Тревор відкриває переказ.

— Він отримав гроші від Гаррісонів.

Потім відкриває інший файл.

— А через деякий час він сказав те саме Вудам.

Енджі тихо:

— Що Гаррісони його використали?

— Так.

Тревор киває.

— І він отримав гроші від них.

Настає тиша.

Бо тепер усе складається.

Кай дивиться на фотографію Трейсона.

— Він змусив їх ненавидіти одне одного...

Енджі закінчує:

— Щоб кожен думав, що інший винен.

Але тут я б додав ще один момент, щоб це не виглядало занадто просто.

Тревор каже:

— Є ще дещо.

Вони дивляться на нього.

— Ці повідомлення почалися не тоді, коли вони посварилися.

Пауза.

— Вони почалися перед цим.

Кай:

— Що ти маєш на увазі?

Тревор відкриває старий файл.

— До конфлікту ваші сім'ї планували працювати разом.

Енджі дивиться на екран.

Там фото.

Молоді Вуди.

Молоді Гаррісони.

І посередині — Трейсон.

Всі усміхаються.

Не як вороги.

А як друзі.

І саме це їх найбільше шокує.

Бо вони все життя бачили лише ненависть.

А тепер бачать доказ, що колись було інакше.

І тоді Кай може сказати дуже сильну фразу:

— Він не просто посварив їх.

Пауза.

— Він вкрав у них майбутнє.

А Енджі відповідає:

— І змусив усіх наступних поколінь продовжувати цю брехню.

У кімнаті запала тиша.

Ніхто не говорив кілька секунд.

На екрані все ще залишалася стара фотографія.

Трейсон.

Їхні батьки.

Щасливі обличчя.

Наче люди, які ніколи не могли стати ворогами.

Енджі першою відвела погляд.

— Я не можу в це повірити.

Кай подивився на неї.

Вона говорила тихо.

— Він був поруч із нами все життя.

Тревор закрив ноутбук.

— Я знаю.

— Ні, — вона похитала головою. — Ти не розумієш.

Вона подивилася на фотографію.

— Він приходив на наші сімейні свята. Він тренував нас. Мій батько йому довіряв.

Кай стиснув щелепу.

— Мій теж.

І це було найгірше.

Не те, що вони знайшли ворога.

А те, що ворогом виявилася людина, яку вони ніколи б не запідозрили.

Тревор тихо сказав:

— Я не хочу робити поспішні висновки. Можливо, є ще щось, чого ми не знаємо.

Кай кивнув.

— Але факт залишається фактом.

Він подивився на екран.

— Він був біля обох сімей.

Енджі додала:

— І знав усе.

Вона зітхнула.

— Знаєш, що найгірше?

Кай подивився на неї.

— Що?

— Ми все життя ненавиділи одне одного через людину, якій обидві родини довіряли.

Кай мовчав.

Бо він знав.

Вона мала рацію.

Тревор підвівся.

— Тепер вам треба бути обережними.

Енджі подивилася на нього.

— Чому?

— Бо якщо він справді робив це роками, він не дурний.

Кай зрозумів першим.

— Він помітить, якщо ми почнемо копати.

Тревор кивнув.

— Саме так.

Перед тим як піти, Кай зупинився.

— Тревор.

— Так?

— Дякую.

Тревор здивувався.

— За що?

Кай подивився на нього.

— За те, що допоміг нам побачити правду.

Енджі тихо додала:

— Навіть якщо ця правда виявилася набагато гіршою, ніж ми думали.

Коли вони вийшли, вони ще довго мовчали.

Нарешті Енджі сказала:

— Нам тепер треба за ним стежити.

Кай кивнув.

— Так.

— Але не так, щоб він помітив.

— Ні.

Він подивився на неї.

— Тепер ми граємо за його правилами.

Енджі похмуро усміхнулася.

— Ні, Каю.

Він подивився на неї.

— Тепер ми нарешті знаємо правила.

Після тренування Трейсон просить їх залишитися.

Кай одразу напружується.

Енджі дивиться на нього.

Вони обоє вже знають: це не випадкова розмова.

Трейсон спокійно каже:

— Мені здається, нам потрібно поговорити.

Кай холодно:

— Про що?

Трейсон переводить погляд між ними.

— Про те, що я бачу останнім часом.

Пауза.

— Ви більше не поводитеся як вороги.

Енджі мовчить.

Трейсон продовжує:

— Я знаю, що ви зустрічаєтеся. Я знаю, що ви щось приховуєте.