Глава

Джейсон уже зробив кілька кроків у бік своєї команди, коли почув за спиною спокійний голос Кая.

— Вся сім'я Вудів така вперта...

Він різко зупинився.

Повільно обернувся.

— Ану ще раз повтори.

У залі миттєво стало тихо.

Кай навіть не ворухнувся.

Він спокійно дивився на Джейсона.

— Ти почув.

— Ні. Я хочу, щоб ти повторив це мені в обличчя.

Друзі обох команд одразу насторожилися.

— Джейсоне...

— Не зараз...

Але було вже пізно.

Джейсон швидко підійшов майже впритул до Кая.

Між ними залишилося не більше пів метра.

— Ну? — холодно промовив Джейсон. — Давай.

Кай спокійно схрестив руки на грудях.

— Я сказав, що Вуди занадто вперті.

— І що ще?

— І що ти це щойно чудово довів.

— Ти зовсім страх втратив?

— Ні. Просто не люблю повторювати очевидне.

— Гаррісоне...

Джейсон різко штовхнув його плечем.

У відповідь Кай зробив крок уперед.

— Не починай.

— А якщо почну?

— Пошкодуєш.

— Це погроза?

— Попередження.

Навколо вже зібралося кілька десятків студентів.

— Знову починається...

— Вони зараз точно поб'ються.

— Хтось покличте тренера!

Енджі відчула, як у неї всередині все стиснулося.

— Джейсон!

Брат навіть не озирнувся.

Він не зводив очей із Кая.

— Думаєш, ти кращий за мене?

— Думаю, ти зараз поводишся як дитина.

— Що ти сказав?

Джейсон замахнувся.

У ту ж мить Кай перехопив його руку.

Кілька хлопців уже кинулися вперед, готові втрутитися.

— Досить!

Голос тренера пролунав так гучно, що всі завмерли.

Він швидко став між ними й силою відштовхнув обох у різні боки.

— Ви що, зовсім з глузду з'їхали?!

Джейсон важко дихав, не зводячи погляду з Кая.

Кай теж був напружений, але мовчав.

— Це університет, а не боксерський ринг! — сердито сказав тренер. — Я щойно похвалив вас за дисципліну, і за хвилину ви вирішили все перекреслити?

У залі панувала тиша.

— Обидва. До мого кабінету. Негайно.

— Але він... — почав Джейсон.

— Я сказав — мовчати!

Джейсон стиснув щелепи.

Кай лише коротко кивнув.

Перш ніж піти, він на мить глянув на Енджі.

Її погляд був холодним і сповненим недовіри.

Вона підійшла до брата й тихо сказала:

— Не варто було.

Джейсон гірко всміхнувся.

— Він сам напросився.

Енджі перевела очі на Кая, який мовчки йшов за тренером.

Вона ще не знала, що це була лише перша з багатьох сутичок між двома родинами. І дуже скоро їхня ворожнеча вийде далеко за межі спортивної зали.

Двері кабінету тренера нарешті відчинилися.

Першим вийшов Кай.

Він мовчки поправив спортивну сумку на плечі й, навіть не озираючись, пішов коридором. Його друзі одразу підтягнулися до нього, щось запитуючи, але він лише коротко відповідав і не виглядав налаштованим на розмову.

За хвилину з кабінету вийшов Джейсон.

— Ну? — одразу запитала Енджі, яка весь цей час чекала біля дверей.

Брат лише важко видихнув.

— Відчитав нас, як малих дітей.

— Покарав?

— Наступного разу відсторонить від змагань.

Енджі насупилася.

— Я ж казала тобі не лізти.

— Він сам почав.

— А ти не міг просто промовчати?

Нейтан усміхнувся куточком губ.

— Ти ж знаєш, що не міг.

Вона закотила очі.

— Ідіот.

— Взаємно.

На його обличчі нарешті з'явилася легка усмішка.

Саме так вони завжди мирилися.

Після останньої пари вони разом вийшли з університету.

Осіннє сонце вже хилилося до заходу, кидаючи довгі тіні на алеї кампусу.

Студенти повільно розходилися по домівках.

Дехто поспішав до автомобілів, інші чекали автобуси біля зупинки.

Енджі й Джейсон мовчки йшли знайомою дорогою.

— Батькам не кажи, — раптом сказав брат.

Вона зупинилася.

— Серйозно?

— Якщо тато дізнається, він мене приб'є.

— І правильно зробить.

— Енджі...

— Ні, справді. Ви обоє вже дорослі. А поводитеся так, ніби вам по п'ятнадцять.

Джейсон засміявся.

— Не повіриш, але Гаррісон мене теж бісить саме так.

— Це я вже зрозуміла.

Вони звернули на тиху вулицю, що вела до їхнього району.

Кілька хвилин ішли мовчки.

Потім Енджі тихо запитала:

— Він справді такий сильний?

Джейсон глянув на сестру з легкою усмішкою.

— Це зараз було схоже на комплімент.

— Я просто питаю.

Він на мить замислився.

— Так.

Енджі здивовано підняла брови.

Вона не очікувала такої чесної відповіді.

— Він один із найкращих спортсменів, яких я зустрічав.

— Але?

Нейтан одразу насупився.

— Але він Гаррісон.

— Ти знову за своє...

— Я серйозно. Я можу поважати його як суперника. Але ніколи не довірятиму йому.

Енджі нічого не сказала.

Їй здавалося дивним, що брат, який кілька хвилин тому ледве не побився з Каєм, усе ж визнав його силу.

Попереду вже виднівся їхній будинок.

Нейтан відкрив хвіртку й усміхнувся.

— Головне — мовчи про тренера.

Енджі хитро подивилася на нього.

— Подивимося... Це залежить від того, чи приготуєш ти сьогодні вечерю.

— Шантажистка.

— Молодша сестра має свої переваги.

— Молодша на цілий рік.

— Але все одно молодша.

Джейсон засміявся й легенько скуйовдив їй волосся.

— Іноді ти нестерпна.

— Це сімейне.

Вони зайшли до будинку, навіть не підозрюючи, що зовсім скоро їхню родину сколихне правда, яка поставить під сумнів усе, у що вони вірили з дитинства.
 

Джейсон заглушив двигун, і вони одночасно вийшли з машини.