Розділ 16. Скільки коштує правда

Петро Бережний призначив зустріч у своєму офісі.

Він не змушував мене чекати й не витрачав часу на люб’язності. Показав на крісло, дочекався, поки ми з Яриною сядемо, і поклав перед нами проєкт угоди.

— Квартира переходить у вашу власність, — сказав він. — Крім того, ви отримуєте компенсацію за частку й окремий рахунок для дитини.

Сума була великою. Я могла придбати обладнання, винайняти житло й кілька років не думати, чим заплатити за продукти.

— А порука? — запитала Ярина.

— Банк отримає належну суму, після чого не матиме претензій до пані Гриценко.

— Тобто ви погасите борг, якого вона не брала, але не визнаєте підроблення?

— Я пропоную практичне рішення.

Я перегорнула сторінку. Угода зобов’язувала мене відкликати позови, відмовитися від заяви щодо підроблення документів і ніколи не розповідати про обставини весілля Данила.

— Ви купуєте не мою частку, — сказала я. — Ви купуєте мовчання.

— Називайте як хочете. Вашій доньці потрібна забезпечена мати, а не багаторічна війна.

— Софії також потрібен батько, який не погрожуватиме забрати її заради бізнесу.

— Данило втратив контроль над ситуацією. Я з ним поговорив.

— І він перестав брехати?

Петро невдоволено подивився на мене.

— Мій зять відповість за фінансові рішення. Але я не дозволю знищити компанію, в яку вклав значні кошти.

— Її знищила не я.

— Ви можете врятувати робочі місця, погодившись на угоду.

Ярина відповіла раніше за мене:

— Наша зустріч завершиться, якщо ви продовжите перекладати відповідальність на мою клієнтку.

Петро відкинувся на спинку крісла.

— Назвіть умови.

Я відкрила блокнот.

— Визнання моєї частки та чесна оцінка її вартості. Скасування поруки через підроблення підпису, а не погашення боргу за мене. Повернення прав на рецептури. Публічне спростування заяв, що я намагаюся знищити компанію. Окреме врегулювання участі Данила у вихованні Софії без зв’язку з бізнесом.

— Публічного спростування не буде.

— Тоді не буде угоди.

— Через одну заяву ви відмовитеся від таких грошей?

— Через цю заяву люди вважають мене шахрайкою та поганою матір’ю. Данило використав моє ім’я, щоб приховати власні дії.

— Репутацію можна відновити роботою.

— Саме це я й роблю. Під власним ім’ям.

Петро зібрав папери.

— Ви переоцінюєте свої можливості.

— Можливо. Але тепер це моя помилка, а не рішення, яке за мене ухвалив інший.

Двері відчинилися. До кабінету зайшла Вероніка.

На її пальці не було обручки.

— Я просив зачекати, — сказав батько.

— Досить просити всіх чекати, поки ви домовляєтеся за них.

Вона поклала на стіл папку.

— Я подала заяву про розірвання шлюбу.

Петро підвівся.

— Ти не розумієш, що робиш.

— Уперше за останні місяці розумію.

Вероніка повернулася до мене.

— Я передам адвокатці повне листування з Данилом і дам свідчення про те, що він говорив перед весіллям. У мене є запис нашої розмови після результату тесту.

— Що на ньому? — запитала Ярина.

— Данило визнає, що знав про своє батьківство й брехав, щоб не втратити інвестицію.

Петро зачинив очі.

— Ви обидві руйнуєте власне майбутнє.

— Ні, тату, — сказала Вероніка. — Ми припиняємо оплачувати його брехню.

Я не подала їй руки й не обійняла. Ми не стали подругами. Однак уперше стояли по один бік не через спільного чоловіка, а через правду, яку кожна надто довго боялася прийняти.