Розділ 5. Батько за документами

Ярина прочитала лист двічі.

— Не панікуйте, — сказала вона. — Встановлення батьківства не означає, що у вас заберуть дитину.

— Він сказав, що вимагатиме рівних прав.

— Батьки мають рівні права, але це не означає механічного поділу часу навпіл, особливо коли йдеться про новонароджену дитину.

— У нього квартира, гроші, офіційний дохід.

— А у вас дитина проживає від народження, ви нею займаєтеся, виконуєте медичні рекомендації та не перешкоджаєте батькові спілкуватися. Відсутність власної квартири не робить вас поганою матір’ю.

— Данило знайде спосіб усе перекрутити.

— Можливо, спробує. Тому ми не даватимемо йому матеріалу.

Вона поклала лист на стіл.

— Ви готові визнати його батьківство добровільно?

— Він батько Софії. Я не збираюся брехати.

— Тоді тест потрібен передусім через його попередні заяви. Після результату він уже не зможе говорити родині дружини, що сумнівається.

— Я не хочу тягати немовля по лабораторіях заради його брехні.

— Забір матеріалу безпечний. Домовимося з установою, яка дотримується процедури й належно оформлює результати.

Я кивнула.

— А зустрічі?

— Запропонуємо короткі зустрічі у вашій присутності. Не як покарання, а з огляду на вік дитини та годування. Фіксуйте пропозиції письмово.

— Він приведе дружину?

— Ви не можете назавжди заборонити присутність інших людей. Але зараз зустріч стосується знайомства батька з дитиною. Маєте право попросити його прийти самого.

Ярина говорила рівним голосом. Я записувала все в блокнот, хоча почувалася так, ніби складаю інструкцію для спілкування з незнайомцем.

Ще два тижні тому Данило міг у будь-який момент покласти руку мені на живіт. Тепер я мала офіційно визначати тривалість його зустрічей із донькою.

— Є ще одна справа, — сказала Ярина. — Суд задовольнив нашу заяву частково. Частку в компанії та права на рецептури тимчасово заборонено відчужувати до розгляду спору.

— Це добре?

— Це дає нам час. Але не повертає вам доступ до рахунків і управління.

— Що з підписами?

— Потрібні оригінали. Представник компанії повідомив, що частина документів зберігається у зовнішнього юриста. Ми надіслали вимогу.

— Вони можуть їх знищити?

— Можуть спробувати приховати. Але існують банківські копії, електронні листи, реєстраційні дії. Документ рідко живе лише в одній папці.

Софія прокинулася. Я взяла її на руки й продовжила слухати.

— Данило хоче провести тест у п’ятницю, — сказала Ярина. — Після цього пропонує зустріч.

— Добре.

— Ви впевнені?

— Якщо я відмовлятимуся, він використає це проти мене.

— Мене цікавить не тільки суд. Ви емоційно готові його побачити?

— Ні. Але він не зникне, якщо я заплющу очі.

У п’ятницю Данило приїхав до лабораторії з адвокатом.

Його представник, Олег Степанович, був невисоким чоловіком років п’ятдесяти. Він привітався з Яриною так, наче вони давно зналися, і відразу почав перевіряти документи.

Данило підійшов до мене.

— Як вона?

— Добре.

— Можна подивитися?

Я відгорнула край легкої ковдри. Софія спала у переносній колисці.

— Вона змінилася, — сказав він.

— Діти ростуть.

— Ти могла надсилати більше фотографій.

— Я надсилаю одну щодня.

— Раніше ти фотографувала її постійно.

— Раніше я думала, що надсилаю світлини її батькові, який затримався на роботі. Тепер знаю, що вони можуть опинитися перед адвокатами або родиною твоєї дружини.

— Я нікому їх не передавав.

— Вероніка бачила Софію?

Він не відповів.

— Показував.

— Що сказав?

— Що хочу встановити батьківство.

— Досі граєш роль чоловіка, який нічого не знав?

— Ми прийшли не для цього.

Працівниця лабораторії запросила нас до кабінету. Вона пояснила процедуру, перевірила паспорти та взяла зразки. Софія прокинулася й заплакала, коли незнайома жінка торкнулася її щоки стерильним тампоном.

Данило простягнув руки.

— Дай мені.

— Я сама.

— Марто, я можу заспокоїти власну дитину.

— Ти не знаєш, як вона заспокоюється.

— То покажи.

Я хотіла відмовити. Потім згадала слова Ярини. Не через можливий суд, а через Софію. Якщо Данило справді залишиться в її житті, йому доведеться вчитися.

— Підтримуй голову. Ось так.

Я передала йому доньку. Він притиснув її до грудей і почав незграбно хитати. Софія плакала ще кілька хвилин, потім затихла.

Данило усміхнувся.

— Бачиш?

— Бачу.

— Вона мене впізнала.

— У такому віці діти реагують на тепло й голос. Не вигадуй особливого зв’язку після двох зустрічей.

Його усмішка зникла.

— Ти стала жорстокою.

— Я стала уважнішою до слів.

Після лабораторії ми пішли до невеликої сімейної кімнати в сусідньому медичному центрі. Ярина домовилася, що перша зустріч відбудеться там: нейтральне приміщення, зручне крісло для годування, сповивальний столик.

Адвокати залишили нас удвох, але чекали за дверима.

Данило поклав Софію у дитяче крісло.

— Я можу купити таке саме додому.

— Спочатку навчись ним користуватися.

— Навчусь.

— Добре.

Він сів навпроти.

— Я отримав заяву щодо корпоративних рішень.

— Це не тема зустрічі з дитиною.

— Ми могли домовитися без суду.

— Ти міг показати документи.

— Твоя адвокатка вимагає заблокувати роботу компанії.

— Вона заблокувала продаж моєї частки та рецептів.

— Через це Бережний затримав фінансування.

— Говори з ним.

— Він не відповідає на дзвінки. Максим переконав його провести додаткову перевірку.

— Отже, перевірка потрібна.

— Ти хочеш, щоб «Теплий хліб» збанкрутував?

— Я хочу знати, куди поділися моя частка та чому під документами стоять підписи, яких я не ставила.