Лев вийшов від Оксани й одразу зателефонував Владу.
— Нам треба зустрітися.
— Щось сталося?
— Так. Я дізнався дещо про сімнадцяте липня.
Влад замовк.
— Що саме?
— Оксана сказала, що після аварії бачила чоловіка біля Софії.
— Ти їй повірив?
— Поки що не знаю. Але вона сказала ще дещо.
— Що?
Лев зробив паузу.
— Що Софія була вагітна.
На тому кінці запала тиша. Надто довга. Лев одразу це помітив.
— Влад?
— Я тут.
— Ти знав?
— Ні.
— Ти впевнений?
— Леве...
— Просто скажи правду.
Влад важко видихнув.
— Я знав, що того дня Софія збиралася сказати тобі щось важливе.
— І не сказав мені?
— Я не знав, що саме.
Лев заплющив очі.
— Тоді нам потрібно знайти документи з лікарні.
— Я вже пробував.
— І?
— Частини записів немає.
Лев зупинився посеред тротуару.
— Як це — немає?
— Саме так.
Влад говорив тихо:
— Але я знаю людину, яка може допомогти їх знайти.
— Хто?
— Лікар, який працював тієї ночі.
— Де він зараз?
Влад назвав місто. Лев записав адресу.
— Я їду.
— Леве, зачекай.
— Чого?
— Якщо ти справді хочеш дізнатися правду, будь готовий до того, що вона може виявитися зовсім не такою, як ти думаєш.
Лев подивився на записану адресу.
— Я вже втратив достатньо років через чужі секрети.
Він прибрав телефон.
— Більше чекати не буду.
#223 в Детектив/Трилер
#2224 в Любовні романи
#997 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 26.08.2026