Поки мовчить серце

Розділ 15 «Те, чого немає в документах»

Лев вийшов від Оксани й одразу зателефонував Владу.

— Нам треба зустрітися.

— Щось сталося?

— Так. Я дізнався дещо про сімнадцяте липня.

Влад замовк.

— Що саме?

— Оксана сказала, що після аварії бачила чоловіка біля Софії.

— Ти їй повірив?

— Поки що не знаю. Але вона сказала ще дещо.

— Що?

Лев зробив паузу.

— Що Софія була вагітна.

На тому кінці запала тиша. Надто довга. Лев одразу це помітив.

— Влад?

— Я тут.

— Ти знав?

— Ні.

— Ти впевнений?

— Леве...

— Просто скажи правду.

Влад важко видихнув.

— Я знав, що того дня Софія збиралася сказати тобі щось важливе.

— І не сказав мені?

— Я не знав, що саме.

Лев заплющив очі.

— Тоді нам потрібно знайти документи з лікарні.

— Я вже пробував.

— І?

— Частини записів немає.

Лев зупинився посеред тротуару.

— Як це — немає?

— Саме так.

Влад говорив тихо:

— Але я знаю людину, яка може допомогти їх знайти.

— Хто?

— Лікар, який працював тієї ночі.

— Де він зараз?

Влад назвав місто. Лев записав адресу.

— Я їду.

— Леве, зачекай.

— Чого?

— Якщо ти справді хочеш дізнатися правду, будь готовий до того, що вона може виявитися зовсім не такою, як ти думаєш.

Лев подивився на записану адресу.

— Я вже втратив достатньо років через чужі секрети.

Він прибрав телефон.

— Більше чекати не буду.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше