Розділ 1: Вероніка

Зараз я бігла по темному коридорі і бачила високі стіни і у мене з'являлося відчуття чогось неминучого, що наздожене мене будь де , чи то на краю світу де би я не була .

-Амур тільки не на обличчя !

І ось я прокидаюсь від пухнастих лапок .Розумію , що будилиник мене підвів і я не встигаю поспішаючи роблю водні процедури і біжу на перший поверх . Там на мене вже чекають смачні млинці з малиновим варенням .Хапаю одного і швидко біжу на навчання . Через п'ятнадцять хвилин з поспіхом я в школі вже за партою. Михайло Петрович невдоволено дивиться, що я запізнилася але все-таки декілька слів і я сідаю за парту. Привіталася з Анею і швидко сіла . Андрій цілий урок не давав Ані зосередитись і чіпав її. То розповідав анекдоти , задавав дивні питання .Невимушено натякав їй на побачення але чіткої відповіді не чув. Вона не визнавала але симпатія була .Але можливо я би цього непомітила якби добре її не знала,вона була мені майже як сестра .Хоча на  зовнішність ми як інь і янь.Вона темноволоса з волошковими очима ,а я зсвітлим довгим волосям і зеленими очима , характери теж я спокійна вона більш імпульсивна.

 Урок видався не дуже , якщо чесно кажучи мені він не подобався але я , що  могла вчила .І ось пролунав довгоочікуваний дзвінок. Ми переходимо в інший кабінет а за Анею біжить Андрій...

-Аня чекай давай погуляємо сьогодні ? -я зрозуміла , що можливо я зайва і мені потрібно в кабінет але Аня міцно мене тримала і не відпускала . Але з кабінету лунає голос вчителя :

-Вероніко зайдіть будь ласка в кабінет!

Подруга неохоче відпустила мене. Я зайшла в кабінет і не дуже розуміла чому мене покликали...

-Добрий день. 

-Доброго дня Вероніко. Ви нічого тут не забули ? - вчитель дивиться на мене в очікуванні відповіді .Потім жестом показав на стіл де лежав мій записник .

-Ой це мій записник ! Дякую,що знайшли. 

Цей записник я шукала тиждень а він був тут весь цей час. Коли я його побачила видихнула з облегшенням. 

-Тримайте і більше не губіть! - промовив вчитель і віддав записник .

У клас прийшли вже майже всі і Аня теж вона вже була готова все мені розповідати , це я зрозуміла з її виразу обличчя. 

Я сіла а подруга була вже біля мого вуха і сказала :

-Я погодилася зустрітися з ним....

Я зрозуміла що вона дуже рада , але в її голосі крився підступ .

-Я бачу ти а ж світися від радості ! Але ти щось задумала....

-Так він думає , якщо він завоював мою увагу через красиву зовнішність і улесливі слова ...-Зовнішність у Андрія і справді красива   темно русяве волося доволі коротке , каро окий високого зросту . -Але це не докінця так я хочу влаштувати пікантні нотки. 

-Якй у тебе план ? -я сиділа у очікуванні. 

-Я погодилася але місце зустрічі обиратиму я і мені на думку спала квест-кімната .

-Я в шоці ! - Я просто цього не очікувала  , подумки стало шкода Андрія.- І ти думаєш що він погодиться на це , але знаєш у нього буде можливість торкатися тебе  можливо погодиться .

-У нього немає вибору якщо хоче бути зі мною. - Заявка самовпевнена але вона знала, що робить і якщо вона щось задумала важко було її переконати в протилежному. 

-Я думаю вам буде цікаво і це значно зблизить вас, і перевірить на стресі які у вас характери і стосунки . 

-Ніка а може давай у двох підемо ? Ти і я . - очі у Ані аж загорілись .

-Ні-ні я на таке не погоджувалася .

-Ніка це всьоголиш квест-кімната!  -подруга нездавалась і намагалась мене переконати.

-Аня давай іншим разом !

-Я потім тобі розповім як усе було . 

На початку уроку до нас завітав директор школи , не сам з ним був вродливий юнак.  І в мене було дивне відчуття що я його знаю ....