29 вересня.
Цей день відчувався інакше. В університеті вже гуляли здогадки й версії про них із Дімою. Діана прокинулася з відчуттям, що сьогодні все зміниться назавжди.
Ранок почався тихо: вона відкрила свій рожевий блокнот, перевірила останні записи, додавала нові моменти, які хотіла залишити у пам'яті.
Діма робив те ж саме у своєму чорно-білому- невеликі нотатки про спільні зустрічі, дрібниці, цитати,дати, які стали для них особливими.
Вони зустрілися на подвір'ї університету.
Погляд їхніх блокнотів перетнувся ненав'язливо: 29.09 - день, коли ми відкрили правду.
- Ти готова? - тиихо спитав Діма
- Так, - відповіла Діана. - Боюсь, але готова.
В університеті вже поширювалися плітки: хтось здогадувався, хтось лише підозрював, але всі погляди тепер були пильніші.
Вони тихо посміхнулись один одному, обмінювалися легкими натяками в блокнотах, додавали нові записи: важливі дати, цитати, дрібні деталі дня.
- Пам'ятаєш , як ми починали? - промовив Діма.- Кожна кавова перерва, кожне тихе обговорення конспектів.... усе це стало частиною нас.
- Так, - відповіла Діана. - і тепер цього не можна стерти.
Їхні одногрупники помічали зміни, обговорювали:
- Я знала!
- А я здогадувалася!
- Вони більше не просто друзі....
Діана зробила останній запис у рожевому блокноті:
"29.09 - день, коли ми дозволили собі бути собою. І нічого вже не сховаєш!"
Діма записав у своєму:
" 29.09 - день нових правил. День, коли наша правда стала видимою"
Цей день став для них відправною точкою: від сьогодні жодних півтонів, і прихованих жестів. Лише правда, лише спільні моменти, лише їхні нові правила.