28 вересня. День після подарунку

28 вересня. День після його дня народження.

Університет зустрів їх ранком не просто шумом, а хвилею цікавості і очікування. 

Сьогодні вже не було місця для дружніх звичних поглядів. Люди шепотіли, будували версії, відстежували рухи кожного:

- Ти бачила яку книгу вона йому подарувала?

- І там були фото! Просто диво!

- Думаю, це вже більше, ніж просто дружба....

Діана йшла коридором, намагаючись не звертати уваги, але відчуття спостереження не залишало її ні на хвилину. Діма йшов поруч, так само  спокійно, тільки відчувалися як очі інших намагалися просканувати їх.

- Сьогодні все по-іншому, - тихо сказав він, коли воеи опинилися біля лавок.

- Я знаю.... - відповіла вона, ковтаючи легкий холодок хвилювання.

ПЕРЕРВА:

Нв подвір'ї  університету вони сіли на лавку, і  Діана дістала рожевий блокнот. Він відкрив свій чорно-білий. Тепер вони обоє записували моменти, які вчора залишилися між сторінками книги: 

- Знаєш, - почав він, - твій подарунок надихнув мене. Я теж продовжую вести свій блокнот щодня. Занотовувати моменти, дати, цитати, дрібниці, які потім можуть стати важливими для нас.

Вона посміхнулася, розуміючи, що її маленька ідея  з книгою перетворилася на щось більше.

- І що саме ти записуєш? - запитала вона, нахиляючись, щоб роздивитися його сторінки.

- Все. Важливі дати, маленькі деталі,  фрази й цитати які мені здаються особливими і необхідніми у моєму блокноті, моменти які ми пережили разом. І навіть свої думки про те, що може здаватися дрібницею. - Він показав декілька сторінок з акуратними рядками і важливими датами. - Тобі сподобається , коли побачиш, як я використовую твої ідеї.

Вона витягла ручку і додала у свій рожевий блокнот нотатку: 

" Він справді записує все, що надихає його. І я частково цьому джерело..."

Кава між парами:

Діана й Діма стояли біля вікна, попиваючи каву, і омбінювалися короткими коментаріами про лекції.

Навколо шепотіли  одногрупники:

- Вчорашній подарунок.... це щось особливе.

-  Чи можна так говорити? Якийсь натяк на щось більше, але ніхто не знає точно.

- Може, вони все ще дружать, але це виглядає серйозніше, ніж здається.

Вони обоє чули слова, але не зупинялися, не втручалися. Просто продовжували записувати:

Діана у рожевому блокноті - свої думки і дрібні спостереження.

Діма у чорному - моменти, дати, цитати, що тепер стали його щоденними " мітками" важливості.

Плітки та версії:

- Він записує все! Уявляєш?

- І вона надихнула його!

- Ну все, тепер ми точно знаємо, що це більше, ніж дружба.

- Та ще й цитати додає.... серйозно, це як таємний щоденник!

Діана дивилася на одногрупників краєм ока і писала короткі нотатки про їхні версії у своєму рожевому блокноті. Вона знала, що правда залишається у книзі і у їхніх блокнотах, але тепер у повітрі висіла напруга і цікавість всіх навколо.

Особиста щира розмова на сходах:

Перед виходом із університету вони зупинилися на сходах, десь між людьми і шумом:

- Сьогоднішній день..... - почала Діана, але зупинилася.

- Я знаю,  - сказав Діма. - Багато версій, багато домислів. Але  ми залишаємося з тим, що важливо.

Вона посміхнулвся і занотувала це у своєму блокноті:

" Справжнє залишилося між нами.

Навіть коли всі навколо думають і будують свої версії."

Він теж зробив короткий запис у чорному блокноті: дату, момент, слова, які надихлули його на щоденні записи.

- Добре, до завтра, - сказав він, і вони розійшлися, не спішачи.

Напруга, інтрига, натяки одногрупників, - усе це лишалося за їхньою спиною. А в блокнотах - збережана правда, яку ще ніхто не бачив....