7 розділ

 Ноель Ворон 

 Я залишив кабінет ректора без жодних пояснень, ігноруючи розгублений погляд Коліана. На довгі розмови у мене просто не було часу. В голові вже міцно засіла ідея — прекрасний, детально прорахований план, виконання якого не терпіло найменших зволікань. Нам потрібно діяти швидко і чітко, щоб усе до останнього гвинтика вийшло саме так, як хочу я.

 Першим пунктом мого списку була таємна аудієнція у мого старого друга Едварда — нашого любого короля. Академія магії розташовувалася на самій окраїні міста, і якщо добиратися до палацу в столиці звичайним екіпажем чи верхи, це забрало б щонайменше чотири години. Недозволена розкіш у теперішній ситуації. Саме тому я вирішив скористатися порталом Таємної варти. Спалах магії, легке запаморочення від просторового зсуву — і я вийшов із переходу прямо посеред таємного робочого кабінету монарха. Це була глибоко захована секретна кімната, про існування якої в усьому королівстві знало людей п’ять від сили.

 Я спокійно підійшов до масивного столу, вибрав одне з глибоких шкіряних крісел і зручно в ньому вмостився. Тепер залишалося лише чекати, поки з’явиться король.

 На моєму обличчі з'явилася тонка, ледь помітна посмішка, мені є чим здивувати короля. Охоронні руни, зашиті в стінах цього приміщення, вже точно зафіксували коливання простору і сповістили Едварда про гостя. Втім, ефекту несподіванки не буде. Наш любий король надто сильно піклувався про свою безпеку, тому захисні закляття кабінету не просто сигналізували про злом — вони безпомилково розпізнавали мій індивідуальний магічний відбиток. Тому Едвард чітко знав, хто саме зараз сидить у його кріслі й нахабно чекає на аудієнцію.

 Позаду мене почулося тихе клацання потайного механізму. Важкі дубові двері, замасковані під книжкову шафу, повільно відчинилися. 

- Ну привіт, любий друже, — зустрів я його, навіть не підводячись із крісла й ліниво закинувши ногу на ногу. — Не чекав я від тебе такої підстави.

Едвард зайшов до кабінету у напрочуд веселому настрої. Жодної королівської мантії чи охорони за спиною — зараз він скинув маску офіціозу. Побачивши мене, король щиро, на весь голос розсміявся.

- Твоє незадоволення — найкраща насолода, для сьогоднішнього дня, Ноелю, — відказав він, підходячи до столу. — Проте це рішення не оспорюється. Академії потрібен хтось твого рівня.

- Добре, — спокійно кинув я.

 Король раптово замовк на пів слові. Його брови здивовано злетіли вгору, а на обличчі намалювався щирий, непідробний шок. Він очікував тривалих суперечок, військових рапортів про брак часу та моїх фірмових уїдливих відмовок. Але точно не такої легкої капітуляції.

- Я не збираюся оспорювати твій наказ, Едварде, — я ледь помітно посміхнувся, насолоджуючись його розгубленістю. — Ти навів вагомі аргументи щодо цього, та й загроза на кордоні зросла. - невеличка затяжна пауза і я, подавшись уперед, зафіксував його погляд своїм. — І саме спираючись на ці аргументи, пропоную тобі зустрічну поправку. Я з завтрашнього дня займаю місце магістра Арда й буду тренувати студентів. Крім цього, беру під повне, беззастережне керівництво невелику групу стихійників третього курсу. Вони перейдуть на особливу програму підготовки під моїм особистим наглядом. 

 Едвард примружився. Веселість миттєво злетіла з його обличчя, поступившись місцем тверезому розуму правителя.

- Навіщо? — сухо запитав він. — І чому саме вони? Третій курс — це ще не досвідчені адепти. Навіщо голові Таємної варти витрачати час на жменьку студентів?

 Я відкинувся назад, зчепивши пальці в замок. Настав час викласти на стіл правильні карти, не відкриваючи при цьому всієї суті.

- Стандартна програма виховує кадри для оборони, а мені потрібні мисливці, Едварде. Третьокурсники — найкращий вибір. Базові знання у них є, але їхні рефлекси ще не зіпсовані шаблонною військовою муштрою. Це гнучкий і сильний матеріал. Я перетворю їх на мобільну бойову одиницю, заточену під чистий хаос. Поява монстрів вищого рангу доводить: якщо ми не змінимо підхід, ми програємо.

 Едвард кілька секунд пильно вдивлявся в мої очі, намагаючись прочитати між рядків те, що я так ретельно приховував. Про мій особистий інтерес йому знати нічого не потрібно. Наш любий король занадто добре мене вивчив, і варто мені бодай словом прохопитися про загадкову дівчину з третього курсу, як він миттєво все зрозуміє. Зрозуміє, що справа не в банальній перевірці студентів, а в моєму новому особистому полюванні. Проте мої аргументи щодо елітної групи все одно влучили в ціль. На обличчі Едварда відобразилася напружена робота думки, і раптом він повільно, хижо посміхнувся.

- Знаєш, Ноелю... А твоя ідея з особливою групою може спрацювати навіть краще, ніж ти думаєш, — заговорив король, підводячись і підходячи до вікна, що виходило на столичні дахи. — Якщо ми ділимо курс і ти береш цих стихійників під своє крило, то ми перевеземо впійманого монстра вищого рівня прямо до академії.

 Я ледь помітно підняв брову. Що ж, мій королівський друг знову довів, що вміє мислити масштабно.

- Закрита територія навчального закладу надійно ізольована, — продовжив Едвард, обернувшись до мене його погляд став по-військовому суворим. — У стінах академії вивчити цю тварюку буде значно легше. Магістри отримають унікальний матеріал для досліджень, а для твоєї елітної групи цей монстр стане ідеальним — хоч і смертельно небезпечним — наочним посібником. Ну і головне, — король виділив останні слова особливим тоном, — істота вищого рангу перебуватиме під твоїм особистим наглядом. 

 ​​​​​​Він повернувся до столу, вперся в нього долонями й зафіксував на мені свій проникливий погляд:

- Лише за такої умови я даю згоду на твою витівку, Ноелю. Створюй свою особливу групу. Але пам'ятай: безпека академії відтепер повністю на твоїй совісті. Якщо монстр вирветься і завдасть шкоди майну чи людям, відповідати переді мною ти будеш головою.