2 глава

*Соломія

— Мабуть, ти просто перегрівся на сонці, Камі, — відповідаю я, сміючись. У мене вже нерви здають від усіх цих переживань. — Зіграти роль? Я тобі акторка погорілого театру? — Знаєте, ще хвилину тому, я справді думала, що він запропонує мені вакансію якоїсь покоївки чи хатньої робітниці в його домі. 

— Так. Фіктивний шлюб, розумієш? — Ми спускаємося вниз і знімаємо своє взуття. Мої ноги торкаються розпеченого піску і я скривлююся від неприємних відчуттів. На пальчиках біжу до води, а Святослав мовчки йде за мною. 

— Навіщо тобі це? Хіба ти не зустрічаєшся з Мілою? — Їх називали ідеальною парочкою і пророкували міцний шлюб, великий дім повен дітлахів та спільний бізнес. Невже не тільки у моєму житті все пішло не по плану? Мабуть, ви думаєте, що зараз я зловтішаюся, але це геть не так. Мені просто цікаво, що могло трапитися, що вони більше не разом. 

— Мілани більше немає в моєму житті. Мені потрібна фіктивна дружина. Це все, що тобі потрібно знати. — Він відповідає без жодних емоцій, але я помічаю, що кісточки на його пальцях біліють від того, що він занадто сильно стискає руки. Ця розмова йому неприємна, тому я вирішую не ускладнювати все дурними й непотрібними запитаннями. 

— Отже, ти хочеш запропонувати мені прикидатися твоєю дружиною, а що я отримаю на заміну? І ще одне, скільки вся ця комедія має тривати? — Після цього я по щиколотки заходжу у воду. На жаль, вона не настільки прохолодна, як би мені хотілося, але нехай. Свят залишається на два кроки позаду від мене. Мабуть, боїться намочити свій гарненький костюм. Як взагалі можна носити такий одяг у спеку? 

— Я готовий тебе повністю забезпечувати під час нашого шлюбу. Після закінчення ти також отримаєш кругленьку суму грошей. Ну й про основне, ти повернешся до свого колишнього життя. Я зроблю все, щоб твоя репутація знову була такою, як і раніше. Всі забудуть про негаразди твого батька й все стане на свої місця. Гадаю, пʼяти місяців буде достатньо. Якщо хочеш, то ми можемо обговорити умови, — промовляє він за моєю спиною, по якій проходить табун сиріт. Це звучить як сюжет до якогось запального роману чи фільму, але аж ніяк не реальний план. Можливо, це у мене вже марення після роботи? 

— Коли весілля? — цікавлюся я, повертаючись до Камінського. На пляжі зараз доволі мало людей, тому ми можемо спокійно побалакати, без страху, що хтось підслухає нашу розмову й використає почуту інформацію проти нас. Звісно, моя репутація і так вже багнюкою добре залита й втрамбована в асфальт, але зі Святом інша річ. 

— Міла має повернутися зі своїм новим бойфрендом назад в Одесу десь у пʼятницю. Гадаю, у неділю можна буде одружитися. — Схоже, тепер я знаю у чому справа. Хтось просто ревнує свою колишню до нового хлопця. Так, стоп. Сьогодні у нас середа. Він хоче влаштувати весілля через три дні? 

— Ти що з глузду зʼїхав? У такий короткий термін організувати все просто не можливо! — бурмочу я, виходячи з води. У мене аж серцебиття пришвидшилося від цієї приголомшливої новини. Та й до чого цей поспіх? 

— Мабуть, ти забула про те, що моя сімʼя має у власності декілька готелів та ресторанів. Жодних проблем з організацією не виникне. І, до речі, все буде як ти захочеш. Всі ці організаційні моменти мене мало цікавлять. Ну ж бо, Лакі. Я пропоную тобі весілля твоєї мрії. Хіба це не те, чого хоче кожна дівчинка? — Я насуплююся від останніх слів. Високо здіймаю голову й стаю на рівні з ним. 

— Здається, твої погляди застрягли десь у середньовіччі. Я мрію про те, що мій батько стане на ноги й пройде через цю поразку з гідністю. Я мрію про те, що він буде щасливий. Знаєш, не всім потрібне це кляте заміжжя. — Після того, як Назар кинув мене, як той непотріб, то я взагалі не вірила в кохання й не прагнула нічого, що з ним повʼязане. Немає у мене жодного бажання ще раз ставати на ці граблі й збирати своє серце по частинах. 

— Вибач, здається, я не правильно висловився. Я лише мав на увазі те, що все буде зроблено згідно з твоїми побажаннями навіть у такий короткий термін. Та й після розірвання шлюбу у тебе буде достатньо коштів, щоб втілити всі свої мрії в життя. Впевнений, що твій батько впорається з усім. Я не маю на меті тебе образити чи принизити. Просто роблю пропозицію, яка буде вигідна для нас обох. Кожен отримає те, що хоче, а потім ми тихо підемо кожен своєю дорогою. — Я дивлюся просто у вічі Камі й бачу там щирість. Він був доволі запальним та веселим хлопцем, а зараз я бачу перед собою вкрай спокійного та виваженого чоловіка, який закрився в собі. Схоже на те, що Міла його добряче ранила й зараз він хоче влаштувати їй прочуханку. 

— Чому ти обрав на цю роль саме мене? — Хіба не було простіше взяти якусь незнайомку, яка б фанатіла від нього? Багато дівчат, мабуть, і без жодних приємних бонусів у вигляді грошей погодилися на таку авантюру, лиш би носити його прізвище. 

— По-перше, ти завжди була кращою у всьому за Мілану й вона страшенно тобі заздрила. По-друге, ми знайомі й нам буде набагато легше придумати якусь логічну історію наших стосунків. По-третє, ми абсолютно не зацікавлені один в одному й не буде всіх цих сопливих драм при розлученні. Шанс того, що ми закохаємося один в одного дорівнює 0.01%. Саме з усіх цих причин ти являєшся ідеальною кандидаткою на роль моєї фіктивної дружини, Соломіє. — Гаразд, ці аргументи доволі вагомі. Якби ще рік тому хтось сказав мені, що Святослав Камінський буде просити у мене стати його дружною, то я б певно вмерла зі сміху. Як то кажуть, життя буває непередбачуваним. Можеш йти додому, а випадково опинишся під вінцем. 

— Що ж, тоді і в горі, і в радості, поки контракт не розлучить нас, Камі, — промовляю, простягаючи йому долоню. Так, це дуже дурна затія, але я готова навіть на таке божевілля, лиш би вибратися з того лайна, в якому я зараз перебуваю. 

— І в горі, і в радості, поки контракт не розлучить нас, Лакі. — Він тисне мені руку з широкою переможною посмішкою на вустах. Мабуть, він забув про мій вередливий характер, якщо вирішив, що ці пʼять місяців будуть для нього казкою. Що ж, сумно нам точно не буде.