Поки б'ється серце

РОЗДІЛ 25

Місце для пам’яті

Я перестала боятися говорити про Макса вголос.

Його ім’я більше не ламало мене навпіл. Воно звучало тихо. Тепло. Як щось дуже важливе, але не смертельно болюче.

На уроці літератури ми писали есе про людину, яка змінила наше життя. Я довго дивилася на чистий аркуш, а потім почала писати.

Про хлопця, який навчив цінувати час.
Про любов без гарантій.
Про серце, яке не зупинилося навіть після втрати.

Коли я здала роботу, руки трохи тремтіли. Але всередині було спокійно.

Бо пам’ять — це не тягар.
Це місце, де зберігається світло.

Подобається

#1180 в Сучасна проза
#5708 в Любовні романи
#1366 в Короткий любовний роман

Відредаговано: 16.01.2026