Поки б'ється серце

РОЗДІЛ 24

Дозволити собі світло

Я навчилась помічати дрібниці.

Сонце на обличчі.
Гарячий чай у холодний день.
Музику, яка раптом торкається серця.

Одного дня я познайомилась з хлопцем у бібліотеці. Він був добрий. Уважний. Нічого не вимагав. Ми просто говорили.

Я не закохалась.
Але й не втекла.

І це було важливо.

Ввечері я пішла на зупинку. Востаннє. Не як у храм спогадів — а як у точку відпускання.

— Дякую, — сказала я вголос. — За любов. За біль. За мене.

Вітер пройшовся полем, і мені здалося, що я чую знайоме:
«Ти справляєшся.»

Я усміхнулась.

Подобається

#1180 в Сучасна проза
#5708 в Любовні романи
#1366 в Короткий любовний роман

Відредаговано: 16.01.2026