Поки б'ється серце

РОЗДІЛ 20


Коли серце все ще б’ється

Весна прийшла непомітно.

Дерева зацвіли, люди закохувалися, місто дихало новим життям. Я вчилася не заздрити цьому. Я вчилася приймати.

На тій самій зупинці я залишила маленький папірець:

> «Я живу. Як ти і просив.»

 

Я більше не плакала там. Я дякувала.

Бо Макс навчив мене найважливішого — цінувати кожну мить. Не відкладати слова. Не боятися почуттів.

Я зрозуміла: любов не закінчується зі смертю.
Вона стає частиною тебе.

І поки б’ється моє серце —
він у ньому живе.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше