Навчитися дихати
Повернутися до школи було страшніше, ніж я думала.
Його місце в класі пустувало. Хтось співчутливо дивився, хтось відводив очі. А хтось жив далі — і це було нормально. Світ не зупиняється ні для кого.
На перерві я вийшла у двір. Там, де ми колись стояли разом.
— Ти справляєшся? — спитала подруга.
Я задумалась.
— Я вчуся, — відповіла чесно.
Того вечора я знову прийшла на зупинку. Але цього разу не сіла. Я просто постояла, вдихнула повітря і пішла далі.
Бо жити — це не зраджувати пам’ять.
Жити — це нести її з собою
#1172 в Сучасна проза
#5765 в Любовні романи
#1384 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 16.01.2026