Коли серце зупиняється
Я прокинулась від тиші.
Не від дзвінка. Не від крику.
Від тієї страшної, порожньої тиші, яка з’являється лише тоді, коли щось закінчується назавжди.
У палаті було надто світло. Макс лежав нерухомо. Його рука була теплою — ще теплою — і це було найболючіше.
Монітор мовчав.
— Ні, — прошепотіла я. — Ти ж обіцяв…
Лікарі говорили щось поруч, але слова не доходили. Я дивилась лише на нього. На його обличчя, спокійне, ніби він просто заснув.
Я схилилась і торкнулась його чола.
— Я тут, — сказала я. — Чуєш? Я тут.
Але цього разу він не відповів.
У той момент світ не зламався.
Він просто зник.
#1180 в Сучасна проза
#5708 в Любовні романи
#1366 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 16.01.2026