Поки б'ється серце

РОЗДІЛ 11

Коли світ хитається

Це сталося вранці.

Я саме збиралася до школи, коли задзвонив телефон. Незнайомий номер. Серце стиснулося ще до того, як я відповіла.

— Софіє? — голос лікаря був стриманий. — Макса госпіталізували вночі. Вам краще приїхати.

Я не пам’ятаю, як добралася до лікарні. Пам’ятаю лише бігучі сходи, запах медикаментів і страх, який заповнював легені замість повітря.

Макс лежав блідий, з закритими очима. Монітори поруч тихо пищали.

— Я тут, — прошепотіла я, взявши його за руку.

Він повільно розплющив очі.

— Ти ж обіцяла жити, — тихо сказав він. — Пам’ятаєш?

— Ти не маєш права зараз говорити так, — сльози текли самі. — Ти маєш залишитись.

Він ледь усміхнувся.

— Я стараюсь.

Того дня я вперше зрозуміла, що любов — це не лише щастя.
Це чекати.
Це боятися.
Це тримати чиюсь руку, коли весь світ розсипається.

Подобається

#825 в Сучасна проза
#4754 в Любовні романи
#1150 в Короткий любовний роман

Відредаговано: 16.01.2026